Минулий вік став епохою промислового перевороту, яка породила небачений раніше формат промислових виставок. Вони суттєво пожвавлювали міське життя, публіку, пресу та ділову активність у місті, яка раніше прокидалася лише ближче до традиційних сільськогосподарських ярмарків. Для міжнародних виставок вибиралися найкращі виробники та товари з усієї країни загалом, на регіональних (напр. всеросійських) виставках було представлено найцікавіша продукція окремих губерній.
Правилом гарного тону на промислових виставках стало зведення тимчасових павільйонів, веж, будівель та скульптур – які після завершення заходу найчастіше розбиралися та демонтувалися. У 1870 р. у Петербурзі пройшла промислова виставка, на якій, звичайно ж, були представлені найкращі мануфактури Харківської губернії.
Найкращі ж із найкращих здобули медалі. Подивімось, які харківські виробники та товари отримали призи на Мануфактурній виставці 1870 р., згідно зі звітом про виставку, випущеного в тому ж Петербурзі наступного року:
Право використовування державного герба (вища нагорода)
Вейсе, ревельський 1-й гільдії купець, у Харківській губернії – за відмінний цукровий пісок та дуже гарний рафінад, при великому виробництві та прагненні замінити торфом вживання дров.
Золота медаль:
Рашка, Осип, фабрикант. За високої гідності фарби і особливо за введення приготування олійної малахітової фарби, при значущості виробництва. Їм доставлені найвищої гідності ультрамарин, бакан, кіновар і особливо олійна малахітова фарба, що з’явилася вперше на наших виставках, і відрізняється своєю міцністю. Річне виробництво цього Фабриканта тягнеться до 10,000 пудів фарб на суму до 100.000 руб.
Срібні медалі:
1) Вестберг, Микола, колезький реєстратор, за добре побудовану молотилку та за парову машину гарного оздоблення.
2) Харитоненко Іван, 1-ї гільдії купець, харківської губернії — за дуже хороший пісок і дуже хороший міцний рафінад при значному виробництві на заводах, нещодавно лише придбаних експонентом.Бронзові медалі:
1) Простів, Олексій, харківський 2-й гільдії купець – за гарної якості рукавички та рукавичну шкіру.
2) Крушель, Єгор, майстер, Харків – за доброякісну роботу та помірну ціну кабінет-роялю.
3) Рижови, Павло та Іван, брати, заводчики, у Харкові — за хороше виконання дешевої парової машини, за хороший дріб, такий самий вилив дзвонів і за добрі білила.
До речі, дзвін виробництва братів Рижових знаходиться у дворі харківського Покровського монастиря. Відповідно до “Історичної хронології Харківської губернії” Щелкова К.П. (1882) почесний громадянин Рижов в 1858 заснував єдиний на півдні Російської Імперії дзвоновий завод. Розташовувався він “за 10 верст від Харкова по Миколаївській залізниці на станції Рижова”.
4) Кнап, Іван, харківський 2-ї гільдії купець – за дуже добру якість представленого пива та за нове виробництво баварського пива у Харкові.
З 21 харківського експоната 8 виїхали із призами. Як ми бачимо, вже у 1870-му році Харків та Слобожанщина відрізнялися відмінними паровими машинами, фарбами, шкіряними виробами, пивом та, особливо – продукцією цукрово-рафінадного виробництва, що й було відзначено високими призами.
Небагато гравюр з ілюстраціями павільйонів виставки:
До теми Харкова на виставках, до якої ми вже неодноразово зверталися, ми обов’язково повернемося.