Сучасна будівля Харківського державного цирку, розташована на пл. Ірини Бугримової, 1, була збудована у 1970-1974 роках.

І хоча вона не входить до списків пам’яток архітектури Харкова, є цікавим прикладом архітектури радянського модернізму.

Це типовий проєкт, розроблений 1966 р. московським інститутом “Діпротеатр” (архітектори Соломія Гельфер, Георгій Напреєнко, конструктор В. Корнілов). В Україні аналогічні цирки з’явилися у Луганську, Донецьку та Кривому Розі. Усього таких цирків у СРСР було збудовано 10.

Прив’язку до місцевості та доопрацювання проєкту для Харкова виконали архітектор В. Касьян та конструктор Н. Піліграм (інститут “Харківпроєкт”), їх активно консультував директор харківського цирку Федір Яшин. Це складна конструкція, зібрана на вертикальному, монолітно-залізобетонному рамному каркасі та кільцевих балках. Сідлоподібний дах, підвішений на вантову сітку, вже застосовувався у Харкові під час спорудження ККЗ “Україна”. Діаметр циліндра, в який входить зал та фоє – 60 метрів, висота – 4 поверхи. Характерною особливістю проєкту є зміщення манежу до форгангу (головного виходу для артистів), завдяки чому форганг можуть бачити 80% глядачів.

Будівля є багатофункціональною, її максимальна місткість – 2000 глядачів для естрадних концертів, 1765 для циркових вистав, 1500 – для широкоекранного кінозалу. У цирку можна влаштовувати балет на льоду.

На першому поверсі навколо залу для глядачів розташований вестибюль з гардеробом, на другому – фоє з панорамним видом на місто.

Втім, цирк – це далеко не лише манеж та вестибюль. За його лаштунками приховано безліч приміщень, як для людей, так і тварин – від гримерок та костюмерних для артистів до стійл із душами для коней.

Новий цирк мав функціонально замінити історичну будівлю Цирку Грікке, але останню продовжили використовувати як тренувальну базу для артистів.