Що спільного у дирижаблів, автобусів та цегли? “Плінфа”, один зі найстаріших машинобудівних заводів Харкова та України, який знаходиться на Конторській, 77 (з 2019 р. цю частину вулиці перейменували на вул. Валерія Петросова).
Хоча за роки фасади його корпусів втратили деталі, були надбудовані та облицьовані плиточкою, проте стіни заводу – ті ж самі, з ХIX сторіччя.
Заснував підприємство у 1870 р. Андрій Пільстрем, купець 2-ї гільдії, шведський підданий. Разом з бізнес-партнером Микитою Павловим вони перебудували миловарню на Конторській на чавуноливарний завод.
У 1875-му Пільстрем став повним власником заводу та запросив на виробництво свого брата-техніка Густава. Дружина останнього запросила своїх родичів, ті – своїх, і так на Конторській з’явилась ціла діаспора лютеран шведського та німецького походження – Пільстремів, Ольденборгів, Пільшау…
Завод Пільстрема почав з виплавки чавунних виробів для залізниці, будматеріалах та металоконструкціях, але скоро зосередився на дорогій продукції для інших заводів – станках, парових машинах, турбінах та пресах.
Його клієнтами були цукрові, масляні, макаронні, канатні фабрики, з початку ХХ ст. в асортименті підприємства з’явились преси для заводів, які виробляли цеглу та керамічні вироби.
Андрій Пільстрем був благодійником, допомагав дитячим притулкам, міському ремісничому училищу, Вознесенській жіночій гімназії, але більше запам’ятався як меценат ексцентричного винахідника – Костянтина Данилевського.
Як і його більш відомий брат, Василь (на честь якого названа вулиця Данилевського) Костянтин був електрофізіологом, але мав дуже цікаву пристрасть – конструювання аеростатів з маховими крилами на мускульному приводі!
Всього відомо по 5 аеростатів Данилевського – від невеликої моделі педального “килима-літака” 1894 р. до більш солідних конструкцій 1897-1899 рр., які мали об’єм 150–180 кубометрів та довжину до 16 м (“Ембріон”, “А. Пільстрем”, “Орічка”, “№4”).
Для випробувань у Харкові винахідник орендував ділянку в районі вул. Мироносицької, 50 (поряд зі своєї клінікою). Потім з’явився другий ангар біля залізничної станції Рогань.
До речі, генератор водню Данилевського теж зробив сам: після реакції сірчаної кислоти з залізом утворювався водень для дирижаблів та залізний купорос на продаж, який покривав витрати на реактиви. Водень був, звісно, вибухонебезпечним, перша версія генератора спалахнула, тому на фото з аеростатом “А. Пільстрем” вже можна побачити великий надпис “З вогнем не підходити” на ангарі.
“Літальними снарядами” здебільшого керував тендітний 50-кг аеронавт Петро Косяков, який виконав понад 200 польотів, 150 з яких були виконані на “Пільстремі”.
Підіймався на аеростаті й сам Костянтин Данилевський. Фактично це були перші керовані аеростати (дирижаблі) на території сучасної України та Російської імперії, конструкція яких до того ж була запатентована автором.
Аеростати виготовлялись із дуже дорогих французьких оболонок. На жаль, меценат Андрій Пільстрем помер у 1899, його спадкоємці не були зацікавлені у фінансуванні дослідів Данилевського. Реквіємом за мрією лікаря-винахідника стала книга “Керовані літальні снаряди”, яку видали у Харкові у 1900 р.
У 1913 р. власником заводу став Костянтин Шиманський, купець, гласний (тобто депутат) Міської думи. Його маєток можна побачити за сучасною адресою пл. Героїв Небесної Сотні, 32Б.
У 1910 р. Костянтин Шиманський організував перший автобусний маршрут у Харкові. Шість двоповерхових автобусів Gaggenau проїжджали від вокзалу до драматичного театру за 15 хвилин.
На жаль, перша версія харківського автобуса проіснувала всього 2 роки. Через тиск транспортних конкурентів Шиманський звернув бізнес, і автобус повернувся у Харків тільки у 1925.
В роки Першої світової завод Шиманського виготовляв військову продукцію, деталі для снарядів та навіть підводних човнів! На заводі працювало понад 600 спеціалістів.
Завод Шиманського був націоналізований на початку 1918 р. З 1922 до 2016 р. завод називався “Червоний Жовтень”, а вулиця Конторська – Червоножовтневою.
Обладнання для цегельної промисловості стало головною спеціалізацією заводу, у 1980-х підприємство було обладнано високоточними японськими станками.
Завод “Плінфа” добре пам’ятає свою історію – на стендах перед входом до його музею можна побачити репродукції історичних документів та старовинної реклами.
