З моменту виходу публікації «Що почитати в архіві» пройшло вже чимало часу. За цей час кількість оцифрованих та розміщених у відкритому доступі документів збільшилась. Мабуть, найбільш значущою подією є поява на сайті Центрального державного історичного архіву України чотирьох великих документів 1732 року так званого «Хрущовського перепису». Тепер нащадки козаків Слобідських полків зможуть знайти нарешті своїх далеких предків! Проте надто радіти не варто. Моя рідня, наприклад, споконвіку мешкала в слободі Шиповате. Запис про неї у документі «Відомості подвірного перепису населених пунктів Ізюмського слобідського полку, складені офіцерами команди лейб-гвардії майора М. Хрущова» виглядає так:

Тож архівні документи можуть бути зрозумілими та цікавими далеко не всім. Не менш прекрасною та корисною альтернативою можуть стати сайти бібліотек з оцифрованими там книгами. Хоча питання, в якому вигляді читати, викликає навіть зараз низку дискусій у суспільстві. З одного боку, дедалі більше людей читає книги в електронному форматі. Інші стверджують, що «ніякий інтернет та комп’ютер не замінить паперову книгу». І я дуже рекомендував би, до речі, ознайомитися з роботою 2010 року під назвою «Не сподівайтеся позбутися книг!». На її сторінках два визнані європейські інтелектуали, французький романіст Жан-Клод Кар’єр та італійський письменник Умберто Еко, пускаючи в хід всю свою ерудицію та дотепність, у форматі дружньої бесіди сперечаються і намагаються знайти відповіді на питання, що є книга і яке її майбутнє? Серед іншого, нині вже покійний Умберто Еко звертає увагу читача на таке:

З інтернетом ми знову повернулися до епохи алфавіту. Якщо раніше ми вважали, що цивілізація вступила в епоху образів, то комп’ютер повернув нас у галактику Гутенберга і тепер усім доводиться поголовно читати… Різні види книги як об’єкта не змінили ні її призначення, ні її синтаксису за більш ніж п’ять століть. Книга – як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Після того, як вони були винайдені, нічого кращого не придумаєш. Ви не зробите ложку краще, ніж вона є… Книга вже зарекомендувала себе, і незрозуміло, що може бути краще за неї для виконання тих же функцій. Можливо, якось розвиватимуться її складові: скажімо, сторінки робитимуться не з паперу. Але книжка залишиться книжкою.

Для мене особисто, попри всю мою щиру любов до паперових книг, цінність цифрових інтернет-бібліотек полягає у тому, що там у відкритому доступі є те, що отримати в читальній залі далеко не завжди реально, не кажучи вже про те, щоб мати вдома. Небагато з нас можуть дозволити собі володіти книгою XV століття або повними підшивками газет початку ХХ століття. Як правило, коли заходить мова про всілякі чудові онлайн-бібліотеки, то як приклад частіше наводять західноєвропейські сайти. Проте, маю намір запевнити, що в Україні в цьому плані справи не гірші.

Насамперед я хотів би звернути увагу на сайт Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ― «eScriptorium». Але не тому, що він харківський. Там міститься одна з найбільших в Україні (на мій погляд) електронна колекція рідкісних видань, рукописів чи газет, багато з яких є унікальними, і знайти їх в інших бібліотеках чи повнотекстових архівах просто неможливо. Сам ресурс чудово структурований і розбитий на безліч розділів та колекцій. Завдяки цьому знайти та завантажити собі, наприклад, «Травник» 1534 року з бібліотеки Івана Грозного чи книгу дружини Іллі Ілліча Мечникова не складе труднощів. Пошук по сайту за ключовими словами також працює. А ще потрібне видання можна знайти за датою випуску, автором або темою. На окрему увагу заслуговує розділ «Харківські періодичні видання», в якому розміщено близько 4757 електронних копій газет та журналів початку XIX – ХХ століття. Ще частина оцифрованих газет із фондів університетської бібліотеки знаходиться на сайті KARAZIN.Back2News.. Там зараз зібрано 6331 номер газети «Південний Край» з 1880 по 1917 роки.

Не менше за оцифровану українську періодику в електронному архіві «LIBRARIA». Доступ сюди, до речі, під час карантину став відкритим.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, найбільша в нашій країні за обсягом фонду та площею приміщень, не відстає в оцифровці книг і досить регулярно розміщує їх електронні копії на своєму ресурсі «Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини». Тематичні розділи зручні, багатомовний інтерфейс також дуже порадував. Бо на багатьох ресурсах таке робиться «для галочки» або для перших сторінок, я не полінувався і поліз перевіряти – все реально добре працює. Наприклад, сторінка «Альбому студентів Київської духовної Академії» 1912 року в ірландській версії має такий вигляд.

І знаєте, мене справді дуже тішить, що і студент, і дослідник хоч із Дубліна, хоч із Токіо завдяки книгам, розміщеним на сайті бібліотеки Вернадського, зможе відкрити для себе історію та культуру України.

Регулярно оновлюється та електронна бібліотека на сайті Інституту історії України. Там ви знайдете багато книг, виданих у роки незалежності. Українські онлайн-бібліотеки, створені за приватною ініціативою, також неможливо обійти стороною. Тих, хто любить живопис, порадує єдиний у своєму роді ресурс «Бібліотека Українського Мистецтва», створений письменницею Катериною Лебедєвою. Тут розміщені альбоми з картинами та біографії художників.

Велика та повністю україномовна електронна бібліотека «Diasporiana», створена зусиллями мешканця міста Запоріжжя Олега Богуславського та волонтерів, завдяки тисячам газет та книг дає можливість усім бажаючим поринути у світ друкованого слова української еміграції.

Ну а тепер переходимо до Західної Європи. Почнемо з бібліотеки Ватикану, яка вважається однією з найзагадковіших. Отже, бібліотека, попри її надсекретність, має свій сайт. Враховуючи, що оцифрування фондів Ватиканської апостольської бібліотеки почалося ще у 2010 році, зараз можна, не виходячи з дому, прочитати десятки тисяч електронних копій чудових старовинних рукописів, карт чи книг.

Серед них є ілюстровані манускрипти епохи Середньовіччя та Відродження, ацтекський рукопис доколумбової епохи, японські акварельні ілюстрації XVII століття та «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі у чудовій серії зображень великого Сандро Боттічеллі. І головне, все це багатство можна не просто подивитися, а й завантажити! Тож засісти на цьому ресурсі можна надовго, попереджаю.

А ось сайт Національної бібліотеки Франції ― «Gallica» ― може навіть не здивувати, а приголомшити. За офіційною інформацією, сьогодні там розміщено у вільному доступі понад 6 мільйонів документів різного виду (книги, журнали, газети, фотографії, карикатури, плакати, карти, аудіо та відеоматеріали). І на підставі свого багаторічного досвіду роботи з цим ресурсом можу сміливо сказати, що знайти там можна все. Починаючи від карт Ізюмського Слобідського полку 1725 року, закінчуючи фотоальбомом із фотографіями Карпат ХХ століття.

Не відстає від Франції та Австрія. На інтернет-ресурсі «ANNO – Austrian Newspapers Online» лише у 2016 році було близько 17 мільйонів сторінок газет та журналів різних європейських країн. Скільки ж там всього зараз, сказати складно. Не менш масштабним та амбітним є і проєкт «Електронна державна бібліотека Верхньої Австрії». Там просто безліч книг, починаючи від середньовічних манускриптів, закінчуючи роботами, присвяченими історії Першої Світової війни. Все це багатство, ясна річ, німецькою мовою.

У Польщі існує веб-сайт “Polona“, який вважається однією з найсучасніших цифрових бібліотек у всьому світі. Головною місією цього ресурсу декларується подання польської культури та традицій через розміщені там матеріали. Кількість оцифрованих на сайті книг, рукописів, карт, фотографій, листівок тощо там стрімко зростає. Більшість доступних в онлайн-бібліотеці матеріалів представлена, звичайно ж, польською мовою. Однак, зайшовши до спеціального розділу, можна відібрати собі всі матеріали однією з 68 мов, серед яких є українська. На сайті все продумано до дрібниць, дуже приємно та комфортно працювати. Звісно ж, він не єдиний у державі. З багатим культурним надбанням Польщі можна ознайомитися ще, наприклад, відвідавши ресурс “Opole Digital Library”.

Безумовно, рамки однієї статті не дозволяють охопити та описати всі подібні ресурси. Тут я лише поділяюся особистим досвідом. І я радий, що завдяки таким проєктам люди починають вивчати іноземні мови, світ стає більш відкритим, між країнами та культурами зникають кордони, а електронна книга стає своєрідним мостом між ними.