Хоч як це парадоксально, але в епоху пандемії одними з найбільш популярних матеріалів у мережі (звісно, ​​крім «статистики COVID-19») стали статті із заголовками «Що почитати на карантині». Це може бути добірка (5/10/20) бестселерів усіх часів і народів, життєствердних книг, того, що не дасть нудьгувати, допоможе пережити та усвідомити нові дивні часи, відпочити від реальності тощо. Проте суть у цього одна – читання справді допомагає зараз відволіктися від карантину і не дає змоги заробити інформаційний невроз. А ще не забуватимемо, що карантин ― це не лише вимушений захід, а й чудова можливість зайнятися саморозвитком і тим, чого не робили ніколи. Наприклад, дізнатися про минуле своєї сім’ї або поглибити пізнання в історії рідного краю та України. Тож на запитання «Що почитати зараз?» у мене завжди відповідь одна і та сама: «Документи».

І для вас є дві хороші новини:

1. Усі українські архіви мають інтернет-сайти.
2. На багатьох з них, у тому числі та під час карантину, з’являється все більше і більше цифрових копій, доступних онлайн.

Тож сьогодні я вирішив зробити по них невеликий екскурс із поясненнями, що де розміщено та на яку тему. Отже, почнемо з найголовнішого ресурсу, тобто з офіційного сайту «Державної архівної служби України». На перший погляд, там немає нічого примітного, виглядає він як стандартний сайт державної установи. Однак це лише здається. Адже у розділі «Діяльність» прихований справжній скарб. А саме 435 цифрових копій унікальних документів національного архівного фонду з XII по ХХ століття.

Трохи більш ніж половина з них (272) – це XV століття, про яке ми взагалі мало що знаємо. Сам собою розділ надзвичайно зручний у використанні. Можна, наприклад, вибрати рік, що цікавить, століття, мову або просто ввести ключове слово. Тематика документів найрізноманітніша:

• грамоти польських королів про привілеї для міста Львова;
• документи, пов’язані з Ужгородом та Мукачевим;
• рукописи та особисті листи Тараса Шевченка, Дмитра Яворницького, Івана Франка;
• старовинні карти, плани та фотоальбоми.

Все це в дуже високій якості та доступне як для перегляду, так і для звантаження. Загалом, якщо є час чи нічим зайняти вечір, цей ресурс – саме те. Засісти за читання можна надовго.

Якщо ж цього виявилося замало, то я б дуже рекомендував відвідати ресурс Центрального державного історичного архіву України. Де взагалі все просто і на увазі, так що нічого шукати не треба. У рубриці «Архів Cetera» можна ознайомитись із величезною кількістю біографій видатних українців. А рубрика “E-Archive/Документи онлайн” досить інтенсивно заповнюється оцифрованими копіями та виглядає зараз ось так.

Особливо тішить у ньому «Колекція старовинних книг», що містить електронні копії «Острозької Біблії» 1581 року та чотирьох великих ілюстрованих географічних атласів 1714—1800 років.

З регіональних архівів, мабуть, найбільша різноманітність справ у відкритому доступі спостерігається у Державному архіві Сумської області. Матеріали, що знаходяться там у розділі “документи online“, структуровані таким чином:

Завдяки цьому вони можуть бути доступні досить широкій читацькій аудиторії.

В унісон Сумського архіву в різноплановій тематиці фондів рухається і Державний архів Київської області. Вже при вході на сайт розділ «Е-Архів» відразу ж впадає у вічі. Там є можливість обрати один із двох періодів (до 1917 року або після). Після цього, зайшовши до фондів, навпроти яких у розділі ЦФК (цифрові фотокопії) стоять цифри, можна почитати архівні справи або завантажити їх.

А ось Обласний архів Кіровоградської області, знову ж таки, суто на мій погляд, є передовим за масштабами оцифрування документів в Україні. По-перше, у розділі «Метрики Центральної України» можна ознайомитися з великою кількістю документів православних церков та синагог ХІХ – початку ХХ століття, які на той час перебували на території Херсонської та Київської губерній. По-друге, на сайті окремо розміщено в алфавітному порядку (на момент написання цього тексту) близько 1830 особистих фільтраційних справ із фонду «Управління комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР по Кіровоградській області». Розділ цей інтенсивно оновлюється, і зараз там лише документи людей, чиї прізвища починаються з літер А та Б. Ну, і найголовніше, що все це можна як подивитися, так і завантажити у форматі pdf. Так що якщо ваші предки були з тих країв, ви можете дізнатися чимало важливого про минуле своєї родини.

Документів, з якими можна ознайомитися, сидячи вдома за комп’ютером, на офіційному сайті архіву Харківської області поки що не так багато. А саме:

• Родовідна книга спадкових дворян Харківської губернії;
• Ревізька казка на вільновідпущених селян, зарахованих до міщан м. Харкова (1858 р.);
• 18 кримінальних справ із фонду у справах репресованих.

Однак, як на мене, найцінніше на ресурсі ― це все ж таки не документи, а база розкуркулених громадян 1920—1930 років, у якій міститься 46 824 прізвища. Завантажити її у форматі zip можна, якщо зайти ось сюди. І, здається мені, чимало мешканців міста Харкова та області виявлять там своїх родичів. Головне, бути до цього морально готовим.

Також безліч оцифрованих документів суто генеалогічного характеру, доступних для перегляду та звантаження, є на сайтах обласних архівів:

• Миколаївської області (розділ «Метричні книги», що містить близько 200 справ православних церковних парафій колишньої Херсонської губернії).
• Одеської області (проєкт «Метрика» – численні документи православних церков, лютеранської кірхи, Одеського міського рабинату та Вірменської апостольської церкви).
• Херсонщини (фонд міського рабина).
• Метричні книги православних парафій із фондів Державного архіву Донецької області розміщені на сайті Центрального державного електронного архіву України.

Це далеко не все, адже на сайтах інших областей оцифровані копії або перебувають у тестовому режимі, або лише з’являються. І так, насамкінець я хотів би звернути вашу увагу ще на що.

1. На даний момент Україна є єдиною країною на теренах колишньої СНД, де з 1991 року не збудовано жодної архівної будівлі.
2. Місто Київ ― це єдина європейська столиця, де столичний архів розташований на першому та у підвальному поверхах житлового будинку.
3. Минулого року із Державного бюджету України на фінансування архівів було виділено аж 174 829,2 гривень.

З цієї причини кожна оцифрована та розміщена справа на архівному сайті для мене — це нехай маленький, але прорив та перемога нашої держави. Завдяки цьому минуле України можна відкрити для себе із будь-якої точки світу, де є інтернет. Погодьтеся, добре та зручно, коли для того, щоб попрацювати з матеріалом для наукової статті чи збором інформації з історії своєї родини, не треба витрачати час та гроші на поїздку в інше місто, а можна просто зайти на сайт, наприклад, Одеського архіву.

Також радимо переглянути другу частину матеріалу: