У 2022 р. трамваю серії “Х” виповнилося 95 років. Це знаковий трамвай для Харкова, оскільки серія “Х” одержала назву на честь міста. Саме для столиці УРСР, що тоді дуже інтенсивно зростала, призначалася перша велика партія нового трамвая.

Нефахівець не помітить суттєвих відмінностей трамваїв “Х” від дореволюційної серії “Ф” виробництва того ж митищинського заводу, які створювалися за образом і подобою німецьких MAN’ів самого початку ХХ століття. Але різняться вони насправді суттєво. Головне – це розміри. Через ріст населення Харкова, та вимог уніфікації трамвайної мережі у багатьох великих містах СРСР у 1920-х рр. було ухвалено рішення перешити трамвайну колію з 1000 мм на стандартну “залізничну” 1524 мм. Відповідно і трамваї тепер можна було робити широкими – тоді вони могли перевозити більше пасажирів.

У вагони серії “Х” містилося вдвічі більше пасажирів, ніж у “Ф” – до сотні людей.

На відміну від трамваїв “Ф”, каркас кузова тепер був металевим, дерев’яними ж були дах, рамки вікон та салон.

Потужність двигунів збільшилася до 140-150 к.с., що дозволило експлуатувати тривагонні зчіпки.

Перші трамваї серії “Х” почали надходити 1928-го, 1933-го у місті працювало вже 226 моторних вагонів. Це були прості та невибагливі трамваї.

Проте двері відчинялися руками, водій початково їхав стоячи і його неабияк “м’яли” пасажири в години пік.

Опалення не було, тож узимку температура в салоні мало відрізнялася від вуличної.

Після Другої світової війни багато недоліків було усунуто в ході модернізацій, кузов був утеплений, з’явилося пневматичне обладнання, що відчиняло двері.

Задню кабіну та двері з лівого боку прибрали через непотрібність, а передню кабіну відокремили від салону перегородкою.

Ці трамваї прослужили у Харкові до 1960-х рр., останній пасажирський “Х” виходив на маршрути 1969-го.

Проте, деякі вагони продовжували експлуатуватися як службові та у 80-х рр. ХХ ст. Трамвай на фото було відновлено ХКП “Міськелектротранс” у 2005-2006 р. до сторіччя харківського трамвая. Його довелося в буквальному значенні слова реконструювати з залишків старого службового трамвая, що погано збереглися, кузов виготовляли заново. Реконструкція трамвая у 2005 коштувала приблизно $25 тис.

До речі, раніше в деяких радянських містах кільцеві маршрути мали назву “А” (без номера). На такому маршруті працював і харківський трамвай, за що його прозвали Аннушкою.

Шкода, що у нас всього один такий трамвай. Якби їх було 5 чи 10, і їх регулярно випускали на туристичні маршрути, як це роблять у Сан-Франциско, Стамбулі чи Лісабоні, це значно зміцнило б туристичний імідж міста.

Втім, цілком звичайна харківська Татра Т3 – по суті вже теж ретро, адже перші з них з’явилися 1960-го, а до Харкова їх почали постачати 1967-го. Нещодавно у місті з’явився і старіший екземпляр, 1963 р. у дуже хорошому стані, який є найстарішим лінійним трамваєм Т3 у світі. А коріння конструкції Т3 – в американському трамваї РСС 1930-х років.

Харківську “Аннушку” було пошкоджено під час бомбардування трамвайного депо російськими військами 3 березня 2022 р.