Свято-Антоніївська церква

10.08.2022 /

Храм Харківського університету на честь Святого Антонія був побудований у 1823-1831 роках за проєктом Є. Васильєва. У будівлі розміщувалася домова Свято-Антоніївська церква, а також актова зала, обсерваторія та бібліотека. Це пам’ятка архітектури національного значення у стилі класицизм.

Храм отримав ім’я ранньохристиянського святого, засновника пустельницького чернецтва Антонія Великого (близько 251 – 356), і був одним з перших університетських храмів Російської Імперії.

У книзі «Історія міста Харкова за 250 років його існування» (1905) академік Д. І. Багалій, спираючись на протоієрея Тимофія Буткевича, пише наступне:

Зазвичай коло відвідувачів домових церков обмежене особами, які належать до складу установи, при якій складається церква. Винятком із цього загального правила є університетська Антоніївська церква, яка привертає до себе чисельних відвідувачів з різних верств харківського суспільства, так що, хоча вона не є парафіяльною, університетська церква завжди відігравала в релігійному житті Харкова не меншу, а може, й більшу роль, ніж інші парафіяльні храми.

Церква будувалася довго через дефіцит коштів. Окрім Васильєва у роботі брали участь архітектори Татищев, Тон та Калашніков. Згідно з дослідженнями Антона Бондарєва, деякий час храм використовувався не лише для православних богослужінь, а й католицькою та лютеранською громадою Харкова (по черзі). Інші випадки, коли представники трьох різних церков служили в одному храмі на території України, нам невідомі.

Університетська церква завжди приваблювала численних відвідувачів, головним чином завдяки чудовим співам. До 1853 року співав архієрейський хор, потім утворився хор зі студентів.

Проте багато студентів після революції 1905 року про віру думали мало. В архівах збереглася газета за 1907 рік, де опубліковано листа, в якому парафіянин Антоніївського храму з болем у серці говорить про те, що він побачив Пасхальній службі: «Священник виголошує «Христос Воскрес!», а серця парафіян не відгукуються на вигук. Враження таке, що не на службу прийшли, а показати себе, вбрання та прикраси».

З 1909 р. протоієреєм храму був відомий богослов Микола Семенович Стеллецький. Він написав багато праць, серед яких були дослідження з історії Харківського колегіуму, про діяльність Сковороди, Гоголя, князя Голіцина, були праці про сучасні проблеми моралі та моральності, а також про християнство та соціалізм.

Влітку 1919 року перед наступом Білої армії на Харків Стеллецький був вивезений Харківським ЧК до Сум як заручник. Там він був жорстоко вбитий сумнозвісним революціонером Степаном Саєнком.

З 1922 р. у будівлі розмістився Інститут фізкультури та Клуб червоного вчителя. З 1960-х тут діяв кінотеатр Піонер, пізніше перейменований у кінотеатр “Юність”. На його базі з 90-х до кінця 2000-х діяв Український культурний центр.

З того часу будівля стояла здебільшого занедбаною. З 2002 р. у холі бібліотеки, що примикає до церкви, було відновлено богослужіння. Згодом їх почали проводити в основній будівлі самої колишньої церкви.

Хрест на куполі церкви досі не відновлено.
Фото: Іван Пономаренко, 2021

Антоніївський храм постраждав внаслідок російського ракетного удару 2 березня 2022 р., були вибиті шибки з рамами, пошкоджено церковне оздоблення.