Пам’ятник Василю Каразіну (1905 р.) – дивовижна скульптура з цікавою долею. Ні для кого не секрет, що Василь Каразін був одним з ініціаторів заснування Харківського університету. Існують припущення, що багато в чому завдяки університету Харків, власне, і став найбільшим містом Східної України, а також великим науковим, культурним та промисловим центром – а міг би бути пересічним губернським чи навіть повітовим містом розміром із Полтаву чи Суми.

Гроші на скульптуру збирали неспішно – протягом 20 років. П’єдестал було зроблено за проєктом А. Бекетова, а скульптуру відлили у Петербурзі за проєктом скульптора Іваном Андріолетті.

Таке дивне поєднання імені та прізвища скульптора пов’язане з тим, що Іван Андріолетті був вихідцем із Херсонської губернії, усиновленим італійським художником Джованні Андреолетті.

Відкрити скульптуру планували в 1905 р., до століття Університету, але через студентські заворушення і революційні події в 1905—1907 рр. влада побоялася відкривати пам’ятник ліберальному засновнику і покровителю університету.

До 1907 р. скульптура простояла перед Університетським садом у дерев’яному ящику, з якого стирчала одна рука, що стало об’єктом численних карикатур.

Спочатку пам’ятник Каразіну знаходився на місці нинішнього пам’ятника Шевченку, 1934 р. його перенесли до старої будівлі Університету на вул. Університетській.

1958 р. скульптуру повернули вже на третє місце, знову до саду Шевченка, але вже біля нового Головного корпусу ХНУ (з лівого боку).

У 2004 р. Каразін “переїхав” ще один раз – тепер він стоїть вже біля входу до Університету на видному місці.

Скульптура зображує 29-річного Василя Каразіна під час його промови перед громадськістю Харкова 1 вересня 1802 р., де він переконував її у необхідності відкриття університету у місті. На п’єдесталі можна прочитати його цитати.

З заднього боку п’єдесталу прикріплений барельєф із зображенням садиби Каразіна у селі Кручик.