Каплиця Нерукотворного Спаса – одна з небагатьох споруд, що вціліли, споруджених у 1889-1894 роках за проєктами Р. Марфельда та Н. Нікітіна на місці аварії імператорського поїзда біля станції Борки (1888).

Дерев’яна церква та храм Христа Спасителя не збереглися.

Недалеко вціліла будівля колишнього інвалідного будинку (в інших джерелах – лікарні), на жаль, з незграбними пластиковими дверима,

Навпроти неї знаходиться великий кам’яний п’єдестал (до 1917 р. на ньому було погруддя Олександра III).

Зараз на ньому можна побачити оригінальний барельєф зі сценою залізничної катастрофи.

Взагалі, в 1890-х тут було мало дерев, після спорудження гігантського храму здавалося, що він просто стоїть у полі, висмикнутий із величезного міста. Кажуть, що блиск його купола було видно з Холодної Гори за ідеальної погоди, відстань до якої становила 33 км.

Цікаво, що до комісії з децаризації комплексу після Лютневої революції 1917 р. входив усім відомий архітектор Віктор Величко, який керував будівництвом каплиці. Храм був підірваний у вересні 1943 (неясно чиїми військами) і з того часу вціліли лише чудові фото Олексія Іваницького.

Каплиця ж, яка частково знаходиться під насипом “у печері”, була відновлена ​​Укрзалізницею та меценатами у 2005 р.

З того часу навколишня територія знову занепала. Тут явно ходить мало людей, з тротуарної плитки росте трава, ліхтарі покосилися та розбиті, оздоблення сходів розсипається. Церковна громада збирає гроші на храм (який буде меншим за оригінальний, втрачений у 1943 р.), але навряд чи в найближчій перспективі його вдасться збудувати.