Харків не має виходів до моря, хоча тут є морський музей, дитячо-юнацький клуб моряків та громадська ветеранська організація підводників…
Не можна не згадати Ізраїля Фісановича, підводника, який загинув у 1944 р., меморіальна дошка якому встановлена на вул. Римарській 23А (на честь нього також названо окрему вулицю в Харкові).
Але історія першої половини ХХ століття знає і три дуже великі кораблі під ім’ям “Харків”. Їхні долі дивовижні, цікаві та драматичні. Кожен заслуговує на окрему статтю. 2 пароплави були побудовані ще в роки Першої Світової війни, належали торговому флоту та несли ім’я нашого міста у порти світових держав на різних континентах. Третій був більш сучасним військовим судном, спущеним на воду 1934-го. І якщо трагічна доля останнього досить докладно висвітлена у різних дослідженнях, історія цивільних судів “Харків” менш відома. Походження одного з них взагалі було вкрите туманом – уривчасті відомості вдалося знайти лише в англомовних джерелах. З нього і почнемо.
Найменш відомий корабель, який мав ім’я “Харків”, має довгу та заплутану історію. Він був спущений на воду наприкінці Першої Світової війни, 1918-го року в Сіетлі, США. То був вантажний корабель загального призначення, його валова місткість становила 5747 брт. Будувала корабель корабельня J. F. Duthie & Co на замовлення Британського уряду і мав мати назву “War Moon” (“Супутник Війни”).
Але Перша Світова війна закінчилася і Великобританія відмовилася від корабля. Судно придбав американський уряд і назвав “Westboro”. У 1926 році судно продали пароплавству “Christenson SS Co.” у Сан-Франциско, де його знов перейменували, у “Jane Christenson”.
2 січня 1935-го року “Jane Christenson” став учасником корабельної аварії, яка забрала життя 6 осіб.
У протоці Іст-Рівер (Нью-Йорк), що відокремлює Манхеттен від Брукліна, “Jane Christenson” протаранила пасажирський корабель Lexington, який розламався навпіл і затонув, а “Джейн” залишилася на плаву.
У листопаді 1942-го “Jane Christenson” був прийнятий радянською закупівельною комісією і перейменований на “Сталінград”, експлуатувався корабель Далекосхідним морським пароплавством. Проте, через півтора року його повернули до США, т.к. його стан був поганим і на момент передачі, а потім став зовсім незадовільним. Американці врахували претензії, капітально відремонтували та модернізували корабель. У грудні 1944 він був вп’яте перейменований, вже в “Харків”, і знову почав рейси між США і СРСР, через Тихий океан.
У серпні 1945-го “Харків” взяв участь у висадці десанту під час одного із кінцевих етапів Другої Світової війни – Радянсько-Японської війни. З травня 1948 р. корабель плавав у європейських морях – у складі Балтійського пароплавства.
1968-го пароплав був виведений з експлуатації. Але після цього його не було утилізовано, він ще з десяток років простояв на набережній Лейтенанта Шмідта в центрі Ленінграда.
Він був плавучим складом, а також давав пару на суднобудівний завод. Таким чином, “Харків” ще довго “рекламував” ім’я нашого міста в центрі Ленінграду. 1977-го на кораблі “Харків” жив і працював відомий письменник Сергій Довлатов.
Наведемо цитату із книги «Ленінград Довлатова. Історичний путівник» Лева та Софії Лур’є:
Новий 1977 Сергій Довлатов зустрів на пароплаві «Харків», куди влаштувався матросом після звільнення з «Вогнища» і безрезультатних спроб знайти пристойне місце в редакціях міських газет. Пароплав «Харків», пришвартований біля північного майданчика судноремонтного заводу, являв собою плавучий склад і ремонтну базу.
Про те, як інший пароплав “Харків” став “найдовшим судном у світі”, можна прочитати у другій частині.
===
Джерела: