Історія нашого з вами улюбленого міста – це не лише величні особняки, дивовижні факти чи відомі особи.
Часом варто зупинитися і придивитися до, здавалося б, незначних дрібниць.
До тих невеликих «штрихів олівця» на величному полотні історії Харкова, які роблять її ближчою та зрозумілішою.
У червневому, 23-му номері за 1912 рік архітектурного журналу «Зодчий» читачі могли прочитати таке оголошення:
Харківська міська управа оголошує конкурс проєктів трансформаторних будок для будівництва їх на вулицях, площах та у скверах. Термін – 15 червня, премії – 150 та 75 р.р.
Далі для всіх, хто цікавиться участю, розміщувалася більш докладна інформація:
Харківська міська управа оголошує конкурс проєктів трансформаторних будок двох типів, припущених до будівництва на вулицях, скверах та площах міста Харкова, за програмою:
- Внутрішні розміри будок повинні бути не менше зазначених на прикладених кресленнях, причому необхідно зберегти також форми внутрішнього приміщення будок; зовнішній вигляд їх можна змінити на розсуд автора й у залежність від стилю.
- Стиль фасадів надається вибору автора, але необхідно, щоб зовнішній вигляд споруди виражав її призначення.
- Корисне навантаження всіх стін дорівнює 150 пудам.
- Матеріал стін: бетон або залізобетон, з можливо міцним зовнішнім облицюванням (пірогранітні плитки, природні або штучні камені, цементне тинькування та ін.).
- Дах – залізобетон, черепиця, террофазерит та інше.
- Двері повинні бути залізні.
Загальні умови конкурсу:
- Комісію суддів складають: три архітектори, обрані архітектурним відділом Харківського технічного товариства представник від м. Харкова та представник від електричної станції, що будується в м. Харкові.
- Проєкти мають бути подані не у згорнутому або складеному вигляді, під девізами та з додатком запечатаних девізних конвертів, що містять прізвище та адресу автора.
- Термін подання проєктів до технічного відділу Харківської міської управи до 11 годині ранку 15 червня 1912 року. Іногородні автори протягом наступних п’яти днів мають подати поштову квитанцію, яка свідчить, що проєкт надіслано не пізніше зазначеного терміну; проєкти, доставлені на 5 днів пізніше строку, не розглядатимуться.
- Потрібно представити два фасади кожного типу, розріз та план у масштабі 1 саж. у 3.
- За відносно кращі проєкти будуть видані дві премії: перша – 150 руб., Друга – 75 руб. Крім того, міська управа має право придбати один або кілька не премійованих проєктів за винагороду 50 рублів.
- Не премовані проєкти мають бути взяті авторами у 2-місячний термін після присудження премій назад; не взяті після закінчення цього терміну проєкти надходять у власність Харківського міського управління.
З цього тексту ми з вами розуміємо, що тоді навіть конкурс на будівництво в місті трансформаторних будок виносився на загальний розгляд.
І ось, нарешті, у №33 журналу «Зодчий» було офіційно опубліковано результати конкурсу. Перше та друге місце дісталися київським архітекторам.
Харківська міська управа цим оголошує, що комісія журі з розгляду конкурсних проєктів трансформаторних будок, припущених до будівництва на вулицях, площах і скверах м. Харкова, у своєму засіданні 10 липня цього року знайшла, що 1-у премію заслуговує проєкт під девізом «Моньє» (арх. Р. І. Кітнер, Київ), 2 премію ― «Світло» (арх. 0. І. Шумов, Київ). Крім того, рекомендовані комісією до придбання проєкти під девізами “Кіт” (арх. П. М. Нахман, С-Петербург) та “Трансформатор” (арх.-худ. С. С. Гайдукевич, Мінськ). Не премовані проєкти видаються після пред’явлення поштової квитанції у міській управі у години занять.
Влітку того ж 1912 року в тому ж журналі з’явилося ще одне оголошення:
Харківський комерційний клуб оголошує конкурс на складання проєкту залізобетонного напіввідкритого літнього театру у саду клубу
У цих двох відкритих архітектурних конкурсах, в принципі, не було нічого особливого. Трансформаторна будка та напіввідкритий літній театр не були шедеврами зодчества і, ясна річ, не збереглися до наших днів. Однак і вони, і історія їхньої появи — це невеликі, але важливі штрихи до портрета нашого старого улюбленого міста.