За великою будівлею Палацу культури Харківського електромеханічного заводу (ДК “ХЕМЗ”), яка розташована за адресою пр. Героїв Харкова, 94, криється цікава історія.

Спочатку на цьому місці знаходився не менш значний Народний дім у стилі неоренесансу і належав він Харківському суспільству поширення в народі грамотності. Будувався будинок з 1900 по 1903 роки на пожертвування численних осіб та організацій, крім вищезгаданого товариства, виділяли гроші на нього губернська влада, “Комітет піклування про народну тверезість”, а також магнат П. Харитоненко. Автором проєкту виступив Олександр Венсан.

У Народному домі, головною метою якого було розповсюдження грамоти та культури серед звичайних харків’ян на громадських засадах, проходили концерти, було розташовано безліч гуртків, класів, вечірніх шкіл, також тут була бібліотека та два концертні зали. Одним із гуртків керував відомий етнограф та бандурист Гнат Хоткевич.

1925 р. у будівлі виступала Клавдія Шульженко, про що свідчить табличка. Але насправді вона виступала у старій будівлі, а не тій, яку ми можемо бачити.

1931 року будівля Народного дому серйозно постраждала внаслідок пожежі. Було ухвалено рішення його знести та побудувати на його місці нову будівлю Червонозаводського театру у стилі конструктивізму за проєктом Валентина Пушкарьова та Володимира Петі. У роботах над розписами усередині театру брала участь група художників-монументалістів, учнів Михайла Бойчука. Через репресії, яких зазнали бойчукісти, розписи були збиті.

Будівництво Червонозаводського театру було завершено у 1938 р. у дещо зміненому вигляді, Олексій Бекетов та Віктор Троценко надали будівлі більш “класицистичного” вигляду, який набирав тоді популярності.

У будівлі знаходився кінозал на 500 місць та основний зал на 1800 місць.

У роки Другої світової війни театр постраждав та був реконструйований у 1963 р. за проєктом арх. П. Русінова та Є. Любомілової. Будівля є пам’ятниками архітектури та містобудування місцевого значення.