Всі ми знаємо улюблений багатьма харків’янами будинок колишнього магазину “Мелодія”, він же Колишній Купецький банк та готель «Асторія».

Одна з перших будівель Харкова із залізобетонним каркасом. Однак мало хто з харківців знає, що цей будинок міг виглядати зовсім інакше.

Почнемо з того, що у ХІХ ст. Торгівельну площу забудували з усіх боків дво-, три- та чотириповерховими кам’яними будинками. Одним із перших з’явився великий двоповерховий кам’яний будинок купця Ламакіна, збудований на розі Плетнівського провулка губернським архітектором П. А. Ярославським. Будинок цей вважався одним із найкращих у місті. У ньому в 1816 і 1820 роках відводили приміщення для імператора Олександра I, що приїжджав до Харкова. У 1870 р. будинок викупив у наступників Ламакіна міський Купецький банк, який відкрив у ньому контору і здавав частину приміщень в оренду. З 1888 по 1891 р. у кількох кімнатах другого поверху містилася Громадська бібліотека, яка тоді ще не мала власного будинку.

Усього було подано 21 проєкт, з яких 15 були місцеві (харківських архітекторів) та 6 іногородніх.

У результаті згідно з протоколом комісії суддів 16 червня премії присуджено:

• Перша (1400 рублів) – проєкту під девізом “Весна” – автор Л.Р. Сологуб;
• Друга (1200 рублів) – проєкту під девізом “Банк” – автор М.В. Васильєв та О.І. Ржепішевський (Причому у Васильєва-Ржепішевського варіантів Головного фасаду було не 1, а цілих 2).
• Третя (450 рублів) – проєкту «Банчек» – автор Д. Д. Смирнов.

«Весна». Розташування приміщень у плані вдале і дає змогу в майбутньому зручно використовувати праву частину ділянки. Туалетна біля головного вестибюля темна. Велика операційна зала та приміщення, що безпосередньо примикають до неї, скомпоновані добре. Але кожну комору та зал для закладу бажано було б розмістити на другому поверсі замість третього, хоча цим автор досяг можливості зробити більш компактні загальні обриси плану. Парадні сходи у фасадному корпусі скомпоновані вдало, так само — кабінети та мебльовані кімнати. Фасад, хоча й суворий у деталях, але за загальним розбиттям трохи скупчений. Перспектива вестибюля виконана художньо, а стиль характерний для банку.

Проєкт під девізом «Банк». Загальна концепція плану вдала. Великий операційний зал та прилеглі до нього приміщення добре освітлені й вдало згруповані (бажано лише продовжити сходи, що ведуть до верхніх приміщень банку, аж до низу, що легко здійснити). Розташування сходів у фасадному корпусі вдале. Фасади цікаві та художньо виконані, хоча надто декоративні.

«Банчек». Загальна концепція плану дуже цікава і добре продумана. Тип плану зручний для внутрішнього життя банку, де приміщення банку вдало відокремлені від приміщень для відвідувачів. Приміщення туалетів у головному вестибюлі темні, хоча розташовані зручно. Операційний зал скомпонований просторо і зручно, хоча дещо віддалений від головного входу. Також зручно розташовані прилеглі до залу і знаходяться на верхніх поверхах приміщення, в які можна потрапити, не проходячи через операційний зал. Не зовсім парадне сполучення головного входу з вестибюлем через вузький прохід, який бажано було б дещо розширити. До недоліків проекту слід віднести надмірну кількість сходових клітин у головному фасадному корпусі, причому у його фасадній частині, та недостатнє освітлення коридору в мебльованих кімнатах. Фасад як за композицією, так і за виконанням слабкий і не має жодних художніх достоїнств.

Премовані та викуплені в організаторів конкурсу проєкти надійшли у власність Купецького банку.

Згідно з результатами конкурсу, мали будувати будинок за проєктом Л.Р. Салогуба. Але правління банку на чолі з П. М. Акименко зустрівшись з Ржепішевським і вислухавши емоційний опис переваг майбутньої будівлі прийняло рішення здійснити проєкт М. В. Васильєва – О. І. Ржепішевського, який вразив своїм величним великоваговим фасадом у «північному стилі». «Фасади цікаві та добре виконані, хоча надто декоративні»,— такою була думка комісії, але аж ніяк не харківського купецтва. Найбільше увага харківських купців привернула оригінальне конструктивне рішення із застосуванням залізобетонних збірних конструкцій системи «Геннебік», які дозволяли будувати економніше.

Про те, що вийшло – в окремому матеріалі.

При роботі над матеріалом активно використано зокрема журнал “Зодчий” – 1909 року та “Харківський календар” – 1915 року + численні матеріали з інтернету про Ржепішевського.

Будівля була пошкоджена внаслідок російського ракетного удару по Палацу праці 2 березня 2022 р. і втратила частину скління.