Весь Величко – Архітектурний Максимум

28 червня 2015 р. відбулася чергова прогулянка-екскурсія із циклу «Архітектурний максимум». Нашою метою було показати всі (ну чи майже всі!) будівлі архітектора Віктора Величка, що збереглися та ті, що були втрачені. Тривалість прогулянки становила близько 4 годин, 7.5 км і охопила 18 будівель.

Архітектор Віктор Валер’янович Величко народився 1864 р. у Варшаві. Закінчивши у Варшаві реальне училище, він вступив до Архітектурного факультету Петербурзької Академії мистецтв, де навчався одночасно з Олексієм Бекетовим з 1883 по 1888 р. В академії він отримав золоту медаль за проєкт приморського вокзалу.

За деякими припущеннями, саме завдяки другу Бекетову, батьки якого були дуже впливовими харків’янами, Величко отримав державну посаду архітектора Управління Харківського навчального округу та архітектора Харківського Державного Університету. Це визначило його діяльність – багато споруд Величків мали стосунки до навчальних чи службових корпусів як Харківського Університету, так і інших навчальних закладів, що ми побачили в екскурсії. Звичайно ж, Величко будував не лише навчальні заклади, а й займався приватними замовленнями – це були розкішні особняки та інші житлові будинки.

Працював Віктор Величко здебільшого у стилі неоренесансу та неокласицизму. У 1909 – 1916 рр. очолював архітектурно-будівельний відділ Харківського відділення Російського Технічного товариства. Помер у 1922 році під час епідемії тифу в місті.

У 1911 – 1914 рр. за проєктом В. Величка було збудовано хімічний корпус медичного факультету Харківського університету. На знімку 1941 року його можна побачити на місці нинішнього входу до метро “Держпром”.

Ця будівля була зруйнована під час Другої Світової війни.

Будівля терапевтичних клінік на пр. Незалежності, 11 (кінець ХІХ ст.). Авторство імовірно. Будинок входив до комплексу будівель Клінгородка, Університет брав участь у будівництві будівель, які були базою практики медичного факультету.

У 2000-х роках будівля була надбудована, тепер використовується Апеляційним судом.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Музей природи на вул. Тринклера 8. Спочатку було збудовано як гуртожиток для студентів, у 1901 році.

Вже з 1907 р. будівлю передали до Зоологічного музею Університету.

Фото: Іван Пономаренко, 2012

Під час німецької окупації в будівлі жили дружини професорів університету і їм вдалося здобути від окупаційної комендатури охоронну грамоту і таким чином не допустити пограбування найбагатшої колекції, яка сягала 1807 року.

Фото: Іван Пономаренко, 2012

Прибудова північного корпусу до будівлі губернського земства. 1914 р.

Будівлю колишнього губернського земства була реконструйована у стилі конструктивізм в 1930-х рр., але силуети старої будівлі все ще можна було знайти й в ній. Будівлю було остаточно знищено під час Другої світової війни.

Училище для сліпих, яке було розширено у 1909-1913 роках. з боку вул. Данилевського за проєктом В. Велічко. Вул. Сумська, 55.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Особняк на вул. Алчевських, 31 (1911 – 1912 рр., реконструкція старої будівлі у співавторстві з Ф. Кондратьєвим). Пізніше у будівлі була книжкова палата.

У 2000-х роках будинок був знову сильно перероблений.

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Вул. Сумська, 47. Спочатку двоповерховий будинок професора Є. Незнамова був надбудований у 1920-1930-х роках. Авторство початкового проєкту В. Величка – ймовірно.

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Іван Пономаренко. Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Проходячи Молодіжним парком, ми не могли не згадати про пам’ятник на могилі Марка Кропивницького, встановлений у 1914 р.

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Антон Бондарєв. Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Також варто відзначити садибу цегляного магната Семена Толкачова. Фото не зробили, але про цей будинок на сайті є окрема стаття:

Фото: Віталій Сидоренко, 2015

Будинок Архітектора. Цей особняк 1912 р. Петро Рижов подарував своїй дружині на іменини.

Фото: Іван Пономаренко, 2012

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Нам дозволили зайти та помилуватися інтер’єрами.

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Ротонда у дворі садиби:

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Особняк доктора-отоларинголога Степана Сурукчі, який повернув голос Шаляпіну. Авторство імовірно, датування споруди – кінець ХІХ ст.

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Фото: Іван Пономаренко, 2015

вул. Римарська, 28. Прибутковий будинок та очна лікарня професора Бронштейна (1902 р.).

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Пл. Конституції 22. Будівля колишньої філії Петербурзького міжнародного банку (1913 р.). Побудовано на замовлення Рижова, яке згадувалося вище, він був віцедиректором банку.

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Старі фото інтер’єру будівлі філії Петербурзького міжнародного банку:

Університетська 23. Бібліотека Університету. 1903 р.

Фото бібліотеки університету радянських часів:

вул. Університетська, 27. Колишня будівля Юридичного факультету Харківського університету. Наразі тут знаходиться третій корпус Української інженерно-педагогічної академії.

Фото: Іван Пономаренко, 2021

пл. Конституції, 3. Будівля магазину “Люкс” була збудована в 1893-1894 роках.

Надбудовано на два поверхи 1954 р.

Фото: Іван Пономаренко, 2015

Усі, хто пройшов маршрут повністю, отримали іменний сертифікат)