Далекого 26 жовтня 1836 року у сім’ї військового народився Валеріан Олександрович Неронов. Походив він із дворян Московської губернії, проте ще в дитинстві доля пов’язала його з нашим містом. Адже початкове виховання він отримав у 1-й Харківській гімназії, по закінченні якої 15 вересня 1853 вступив юнкером до Новоросійського драгунського полку. З полком він брав участь у ході Російсько-Турецької війни в Кюрюк-Даринській битві (24 липня 1854 р.), де під ним було вбито двох коней, і в облозі Kapсa в 1855 р.

Ми не будемо в деталях описувати подальшу військову кар’єру Валеріана Олександровича, проте про один примітний факт згадати все ж таки варто.

У 1867 році, 27 лютого, його перевели до Кавалергардського полку штабсротмістром, зі збереженням посади при Миколаївському кавалерійському училищі. Потім його було переведено в ротмістри при гвардійській кавалерії.

Слід зазначити, що на той час Кавалергардський полк, який був по суті гвардійською важкою кавалерією, вважався одним із найбільш елітарних формувань в імперії.
Зарахування до кавалергардів, як правило, ставало початком подальшої успішної кар’єри.

Велика кількість губернаторів, генералів та інших високопосадовців імперії починали свій шлях нагору саме з Кавалергардського полку.
За домашніми обставинами 1 липня 1873 року Валеріана Олександровича було звільнено зі служби в чині полковника. У відставці він був членом від земства у Харківському відділенні Селянського банку та головою Харківського церковного піклування.
Будівництво собору святого Миколая Чудотворця на Миколаївській площі за проєктом харківського єпархіального архітектора В. Х. Нємкіна розпочалося ще 1887 року.
Активну участь у його будівництві брав і Валеріан Олександрович.

Проте до урочистого освячення нового храму, яке відбулося 3 жовтня 1896 року, йому дожити не судилося.

Він помер 25 березня 1893 року та похований у селі Відрадному Куп’янського повіту Харківської губернії.

У 1908 році на честь 100-річного ювілею Кавалергардського полку (пишно святкувалося 11 січня 1899) був випущений унікальний чотиритомник. Ця унікальна робота містила рідкісні фотографії та біографії кавалергардів та офіцерів, які служили у полку у 1724—1908 роках.

Саме завдяки цьому чудовому виданню нам і стало відомо про життя Валеріана Олександровича, а також про те, як він виглядав.

Однак і корінних Харківців серед кавалергардів було чимало. Так що далі буде…