Далека зима 1914 року. Кумир харківців, Федір Шаляпін, приїжджає до великого харківця, Іллі Рєпіна, до його садиби в Куоккалі (Велике князівство Фінляндське). У № 8 журналу “Вогник” за 1914 рік про цей приїзд знаходимо наступне:
Декілька днів олійного тижня гордість і слава російського вокального мистецтва, Федір Шаляпін, провів у гостях у найвідомішого російського художника Іллі Юхимовича Рєпіна, на його дачі “Пенати” у Фінляндії.
…Наші фотографії краще за всі описи малюють зимову сільську ідилію двох знаменитих сучасників.
Саме тоді Ілля Юхимович почав малювати чудовий портрет Федора Шаляпіна.
Однак, слід зауважити, що тільки завдяки старим фотографіям, що дивом збереглися, і цікавості тодішніх, всюдисущих журналістів ми можемо з вами мати уявлення про те, яким хотів зобразити великий харківець улюбленця і кумира харківців. Сама ж історія цього портрета вкрай непроста та цікава.
Про неї ми можемо дізнатися із записів близького друга та сусіда Рєпіна – Корнія Івановича Чуковського. Він залишив про цю зустріч і портрет Шаляпіна не менш чудові, ніж фотографії, спогади.
…Вчора о 12 год. дня — приїхав Шаляпін, із собачкою та з китайцем Васильком. Ілля Юхимович узяв величезне полотно — і пише його у лежачому вигляді. Дивиться на нього Рєпін, як кішка на сало: розчулено, закохано. А він на Рєпіна — як на добренького дідуся, цілує його в лоба, гладить по голівці, каже йому байки…
Вранці зайшов до Іллі Юхимовича — попросити, щоб Вася відвіз мене на станцію. Він повів показувати портрет Шаляпіна. Дуже мажорна, палка колосальна річ. Я так і крикнув: А!
— Коли Ви встигли це зробити за три дні?
— А я всього його написав у пам’яті: потім з натури тільки перевірив.
Пізніше, 1917 року, Корній Іванович ненадовго знову приїхав у Куоккалу і відвідав Рєпіна. Ілля Юхимович з радістю показав йому свої нові картини:
він (Рєпін) витяг безглузду голу жінку, з освітленим животом і закритим зверху тулубом. У неї дивна рука — і Собачка. Ах, та це шаляпінська собачка! – вигукнув я.
— Так, так… це був портрет Шаляпіна… Не вдавався… Я крутив і так і сяк… І ось зробив жінку. Треба перевірити за вдачею. Пуп великий.
У 1926 році сам Рєпін згадував:
Мій портрет Шаляпіна вже давно занапащений. Я не міг задовольнитись моїм невдалим портретом. Писав, писав так і без натури, з пам’яті, що, нарешті, зовсім записав, знищив; залишився тільки його Булька, так і зникла велика праця.
Важливо зауважити, що доля цього вдало розпочатого портрета характерна для багатьох пізніх робіт Рєпіна. Адже, як відомо, в Іллі Юхимовича був вкрай складний характер.
Але що ж таке “Чукоккала”?! Річ у тому, що в Куоккалі Корній Чуковський жив близько 10 років.
Саме уїдливий друг і сусід Чуковського Ілля Рєпін вигадав слово «Чукоккала» (від поєднання слів Чуковський та Куоккала). Проте Корній Іванович не образився. Навпаки, “Чукоккала” стала назвою рукописного гумористичного альманаху, який Корній Іванович вів до останніх днів свого життя.
Отакі вони, великі генії-харківці, що дивляться на великих співаків “як кішка на сало” і придумують “нові” назви населеним пунктам.
