Повне зібрання творів Ф.М. Достоєвського видавалося і до 1917 року і після – Бог знає скільки разів. У шостому виданні, яке було надруковано 1906 року в Санкт-Петербурзі, було 14 томів. За радянських часів повне зібрання творів вже становило 33 книги. У наше – вже цілих 35. Однак нас цікавлять не томи, а зміст. У більшості цих видань наводяться листи Достоєвського до однієї з найбільших жінок міста Харкова – Христини Данилівни Алчевської.

Федір Михайлович писав їй захоплені відгуки у 1876 році 3 березня, 9 квітня, 29 травня та 1 червня. Але що ж писала і великому російському письменнику Христина Данилівна? Якими були її враження від зустрічей із ним?

Про це ми можемо дізнатися з її книги виданої в 1912 “Передумане і пережите. Щоденники, листи, спогади.”

Через ряд публікацій ми звикли представляти Алчевську сивою жінкою похилого віку. Однак, буквально з перших сторінок книги ми зустрічаємо молоду вродливу жінку, повну ентузіазму та енергії. На цих 466 сторінках Алчевська – жива, справжня, щира.

Алчевська, яка розповідає Федору Михайловичу про місто та його життя. Про те, що у Харкові є дуже добрий лікар Владислав Франківський. Захоплювалася так, що під час розмови з нею Тургенєв сказав: “Я дуже люблю Малоросію…”

Безумовно найближчим часом матеріал про листування з Достоєвським, спілкування з Тургенєвим та Львом Толстим буде розміщено.

Проте зараз важливо зрозуміти інше. Неоціненне, унікальне та найцікавіше джерело з історії Харкова – книга Х.Д Алчевської “Передумане і пережите” так досі не було перевидана.