Ішов далекий 1895 рік.

Государ Імператор Микола II проводить на території Російської імперії заходи щодо вшанування пам’яті свого батька Олександра III. Створюються музеї, по всій імперії збираються пожертвування на влаштування пам’ятників Імператору.
Однак у нашому місті пам’ятник Олександру ІІІ так і не спорудили. Чому так сталося? Відповідь на це цікаве питання ми з вами можемо знайти зокрема в одному з номерів за 1895 рік журналу “Будівельник”:

Клопотання харківської думи про дозвіл відкрити підписку на встановлення у Харкові пам’ятника Імператору Олександру III паном міністром внутрішніх справ відхилено, через те, що ця приватна підписка навряд чи дала б достатні кошти на спорудження в Харкові пам’ятника, гідного Царя-Миротворця. Водночас вона відвернула б жертводавців від загальної підписки на пам’ятник у Москві.

Отак, харківцям відмовили у відкритті пам’ятника. Величезний вищезгаданий пам’ятник імператору Олександру III було відкрито Москві 30 травня 1912 року. Проте, за іронією долі, того ж травня 1912 року в одному із сіл Харківської губернії пам’ятник імператору все ж таки відкрили. Але це вже зовсім інша історія…