Наприкінці далекого 1912 року ім’я Харкова гриміло на сторінках багатьох газет того часу. Це й не дивно, адже ідея створення в нашому улюбленому місті унікального “міста науки” вразила уми багатьох. Два проєкти вражали своєю грандіозністю і могли повністю змінити вигляд Харкова.

У 46 номері за 11 листопада провідного архітектурного журналу того часу “Зодчий” знаходимо наступне:

Харків. В університетських колах жваво обговорюється висунуте групою членів фінансової комісії ради професорів питання про створення у Харкові особливого „міста науки”, яке зосередило б у собі всі навчальні та допоміжні заклади всіх чотирьох факультетів.

Річ у тому, що зі збільшенням числа кафедр на філологічному факультеті та запровадженням низки нових допоміжних установ (семінари) при юридичному факультеті, квартирна криза в університеті досягла крайніх меж напруги. Тим часом фундаменти чинних університетських будівель не можуть витримати надбудов нових поверхів, а площа університету в цьому місці майже забудована.

Зважаючи на це, група професорів висуває проєкт продажу всіх університетських володінь (понад 2 десятин) у центрі міста та зведення „університетського містечка” на належній університету ж землі (близько 100 десятин) поблизу Сумського шосе. Вартість наявних будівель, разом із землею в центрі міста, обчислювана авторами проєкту у сумі щонайменше 4 500 000 рублів цілком достатня для реалізації цієї ідеї.

У разі ухвалення проєкту радою університету та затвердження його міністерством, передбачається цю суму виклопотати у вигляді позички в уряду, з тим, що ця позика буде погашена відразу з продажу центральних володінь університету. Автори проєкту вказують, що територіальне об’єднання всіх університетських установ дасть університету чималу економію у витратах на очищення, опалення, освітлення, наймання службових кадрів та ін.

Водночас передбачається клопотати перед міським управлінням про проведення через площу проєктованого містечка кільцевої трамвайної лінії. Поряд із цим, існує інший проєкт, також заснований на продажу центральних університетських володінь і що складається з будівництва нових будівель у так званому університетському саду.

Про другий проєкт ми можемо дізнатися з вами з більш ранньої нотатки, розміщеної в місцевій Харківській газеті “Ранок” за 27 жовтня 1912 року. Там ідея створення “міста науки” описана місцями докладніше. Пропонуємо і вам ознайомитись з тією інформацією, яка не була розміщена у “Зодчому”:

…у старих корпусах залишилися: філологічний та юридичний факультети, що вічно воюють між собою за вільні аудиторії, університетська бібліотека, музей та адміністративні установи університету (правління, рада, факультетські та загальностудентські канцелярії, архів, управління навчального округу тощо). Тут же читаються лекції з хімії та фізики для медиків, математиків та природників.

…у разі здійснення проєкту університет вийде до міського управління з клопотанням про будівництво кільцевої трамвайної лінії від Клочківської лінії до Пушкінської. Кільцева лінія, перетинаючи площу «університетського містечка», значно полегшила б способи сполучення для студентів, професури та службовців університету. З метою детального з’ясування питання члени фінансової комісії спільно з представниками міського управління зроблять днями на місці огляд університетських володінь та полотна майбутнього трамвайного сполучення, що проєктується.

Існує поряд з цим і інший проєкт, який також має в основі продаж центральних університетських володінь. У такому разі пропонується нові університетські будівлі перенести до Університетського саду. Головний корпус нових будівель стане фасадом від інституту шляхетних дівчат до ветеринарного інституту. Інші будівлі університету будуть розташовані частиною вздовж стіни, що примикає до Комерційного саду, а частиною на вільному майданчику між ветеринарним інститутом. Т.ч., вдасться зберегти весь Університетський сад майже в повній недоторканності, причому рови, що є в саду, передбачається засипати, всьому ж саду надати більш культурний вид, що б відповідав своїй назві.

Головний корпус передбачається спорудити на кілька сажнів позаду пам’ятника Каразіну. Між пам’ятником та фасадом буде влаштований під’їзд (напівколом).

Як той, так і інший проєкти, безперечно, вражають своєю грандіозністю. Не можна разом з тим не сказати, що ця грандіозність викликана самою істотою університетського життя, її потребами, що все розростаються. З іншого боку, здійснення того чи іншого проєкту цілком змінить усю фізіономію міста. Перспективи, що відкриваються у цьому напрямі, не піддаються, звичайно, побіжному обліку – і на них ми зупинимося в ряді спеціальних статей, присвячених цьому питанню.

На жаль проєкт так і не був реалізований. Може бути воно і на краще. Адже тоді б у нас із вами був зовсім інший Харків. Нехай також дуже ​​коханий, але інший…