Нещодавно в статті «Харків і пам’ять про Всеволода Гаршина» я писав про те, що вже через рік після трагічної загибелі письменника (5 квітня 1888 р.) члени клубу шанувальників його творчості звернулися до «Харківського Товариства поширення в народі грамотності» з пропозицією передати організації капітал, зібраний для влаштування школи імені Гаршина. У результаті у грудні 1900 року у селищі Новопавлівка Харківського повіту відкрилася школа з безплатним навчанням імені відомого та улюбленого багатьма у нашому місті письменника.
Але не лише відкриттям школи на наших землях вшанували ім’я Всеволода Гаршина. Згадували про нього і 1913 року, коли виповнилося 25 років від дня його трагічної смерті. Так, 21 березня літературно-мистецький гурток провів вечір його пам’яті, де було прочитано три доповіді:
— «Життя та твори Гаршина»
— «Літературна характеристика Гаршина»
— «Гаршин у Харкові»
За кілька днів на сторінках харківської газети «Ранок» з’явилися великі матеріали, присвячені як самому письменнику, так і його творчості:
— «Гаршин як особистість»
— «Трагедія таланту»
— «Квітка зла»
У річницю смерті письменника у приміщенні павлівської школи, названої на його честь, у присутності численних учнів та вчителів відслужили пам’ятну панахиду. Збиралися того ж року з ініціативи міської думи міста Старобільськ розпочати збір пожертвувань на спорудження народного будинку імені В. М. Гаршина. Проте у листопаді на цю ініціативу міністр внутрішніх справ відповів відмовою.
Найважливішою та найзнаковішою для Харкова подією 1913 року, пов’язаною з 25-річчям від дня смерті Гаршина, стало те, про яке 13 лютого ЗМІ нашого міста писали таке:
До міської управи надійшла від мешканців Проєктної вулиці заява з клопотанням про перейменування вулиці на вулицю імені письменника В. М. Гаршина. У цій частині міста, як зазначається у заяві, жив В. М. Гаршин (на колишній Ново-Мало-Сумській вул.). Після російсько-турецької війни він, поранений, лежав у військовому шпиталі тут же; його перший твір «Чотири дні» теж написано у Харкові. 24 березня поточного року виповнюється 25 років після смерті письменника. У верхній частині міста вже багато вулиць названо за іменами письменників
Через деякий час клопотання прийняли, завдяки чому у Харкові й до цього дня у Київському адміністративному районі є вулиця Гаршина, яка сполучає вулицю Чернишевську з вулицею Алчевських. І тепер вона вважається однією з найкоротших у нашому місті, як, втім, і на початку ХХ століття.
І все було б у цій історії добре, якби не одне. Всеволод Гаршин, який якийсь час жив у Харкові, до вулиці Проєктної не мав жодного відношення. З цього приводу його близький друг Віктор Андрійович Фаусек 17 лютого 1913 вибухнув гнівною заміткою.
Починалася вона так:
П’ять років тому, у березні 1908 року, на сторінках газети «Ранок» у двадцятирічні роковини смерті Всеволода Михайловича Гаршина, я вже подавав думку нашому міському громадському управлінню назвати одну з вулиць міста Харкова «Гаршинською». 24 березня цього року виповнюється 25 років від дня смерті цього письменника, і в номері «Ранку» від 13 лютого я прочитав звістку, що цього разу самі мешканці міста Харкова підтримують мою думку
Далі після цитування тексту вже відомого нам прохання мешканців вулиці Проєктної Віктор Андрійович, як живий свідок життя Гаршина, задля відновлення історичної справедливості робить невеликі поправки до цієї заяви. Виявляється, що:
- У військовому госпіталі відомий письменник лежав поранений не після війни, а на самому її початку, та й то лише один день у серпні 1877 року.
- Потім його одразу ж розшукала мати та перевезла пораненого сина до себе на квартиру, що знаходилася на Ново-Мало-Сумській вулиці, яка у 1894 році була перейменована на Мироносицьку. Там Всеволод Михайлович перебував близько трьох місяців.
- Теза про те, що «перший твір Гаршина, оповідання «Чотири дні» було написано в Харкові», також зовсім невірна. Бо цей твір, по-перше, лише перше оповідання з багатьох написаних раніше, які принесли Гаршину успіх. А по-друге, написано воно було не в Харкові, а під час походу до Болгарії.
Ставить під сумнів Фаусек і сам мотив перейменування вулиці Проєктної на Гаршина на підставі того, що у верхній частині міста нібито вже багато вулиць і так названо за іменами письменників. Адже в районі міського цвинтаря, поблизу якого знаходиться Проєктна, є лише одна вулиця, за винятком великої магістральної Пушкінської, яка була названа на честь письменника, а саме – Лермонтовська. Та й сам по собі, за словами друга Гаршина, «маленький провулок біля міського цвинтаря для такого великого письменника не по чину».
При цьому Віктор Андрійович не лише у своєму матеріалі критикує саме місце, а й пропонує альтернативні варіанти місць, де справді жив Всеволод Гаршин.
— початок Ново-Мало-Сумської вулиці біля Мироносицької церкви;
— Колишній будинок Гана, розташований на вулиці Підгірній (зараз це вулиця Потебні);
— Назвати на честь нього Мироносицьку площу;
— Або ж, якщо міська влада не має можливості чи бажання на це, якось поставити біля в’їзду на цю саму Мироносицьку вулицю пам’ятник письменнику.
Однак, на превеликий жаль, нічого з цього не сталося, і думка близького друга Гаршина, який знав реальні місця в Харкові, пов’язані з ним, так і залишилася голосом кричущого в пустелі. Тож у наш час реальні гаршинські місця забувають. А назва крихітної вулиці поблизу нинішнього Молодіжного парку мало кому що скаже, та й зовсім (погоджуся тут із Фаусеком) не відповідає імені великого сина Слобідської України.