Раніше ми згадували книгу Г. К. Лукомського “Старовинні садиби харківської губернії”. Зокрема, завдяки їй Георгій Крескентійович відомий у колах шанувальників історії Харкова. Однак, якщо звернути увагу на обкладинки книги, то виникне низка питань.

На підставі інформації, розміщеної в номерах; 26 (1915), 56 (1916) та 67 (1916) журналу “Столиця і садиба” ми можемо дійти таких висновків:

1. У 1915 – 1916 роках, до виходу книги “Стародавні садиби Харківської губернії” частина її матеріалу була вперше опублікована в журналі “Столиця та садиба”;
2. Збір інформації з садиб та підготовка книги почалася як мінімум у 1914 році;
3. Граф Микола Володимирович Клейнміхель, який мав маєток у Лютівці, займав найактивнішу роль у створенні та публікації книги:
а) Він брав участь в експедиції 1914 року зі збору самого матеріалу;
б) Фінансував видання книжки.

Матеріали нарису, що публікується тут, частково запозичені з праці автора цих рядків, яка готовиться до друку та що буде видаватися графом В. А. Клейнміхелем: “Садиби Харківської губернії”. Фотографії ж знято у 1914 р. спеціально за дорученням “Столиці та садиби” фотографом Я. Штейнбергом відповідно до вказівки Г. К. Лукомського.

Складено за матеріалами, що видаються графом Н. В. Клейнміхелем у вигляді спеціальної книги про харківські старовинні садиби, знімки – кн. С. Д. Голіціна.

Запозичено із матеріалів, здобутих експедицією графа Н. ст. Клейнміхеля та Г. К. Лукомського по Харківській губернії вжитої влітку 1914 року, з метою вивчення садиб.

Однак, наскільки активною була його роль? Чи був він її співавтором? Чи була б видана книга без нього? Досі це залишається незрозумілим.

4. Внаслідок абсолютно невідомих нам причин Лукомський у передмові жодного разу не згадує графа Клейнміхеля.

У цій історії ще багато невідомого та неясного. Однак те, що ім’я одного з ключових творців прекрасної книги було незаслужено забуте, є фактом. Ким був граф Клейнміхель, ми дізнаємося зовсім скоро.