Нині службові собаки серйозно допомагають роботі правоохоронних органів.
Як і понад 100 років тому, вони беруть активну участь у розкритті злочинів.
Однак як, коли та з чого почалося залучення чотирилапих друзів до роботи поліції у нашому улюбленому місті?
11 січня далекого 1908 року у складі Департаменту поліції було створено «Російське товариство заохочення застосування собак до поліцейської та сторожової служби». Засновники товариства прагнули ознайомити співробітників поліції з навичками дресування та виховання собак, змістом та доглядом за ними. Однак головним було все ж таки застосування навичок службових собак на практиці. Крім того, Департамент поліції розіслав запити по всіх губерніях з проханням повідомити про наявність службових псів та досвід їх використання в поліції. Насправді виявилося, що такого досвіду практично ніхто не мав.
Вже до осені 1908 року ситуація змінилася. Службово-розшукові собаки були вже у багатьох містах Російської імперії.
Розплідник Харківського розшукового відділення створили тільки в січні 1910 року.
Однією з головних причин його організації, як не парадоксально, стала вкрай складна криміногенна ситуація в Сумському повіті, де знаходилася велика кількість фабрик та заводів. Питання про придбання поліцейських собак з метою ефективного розкриття злочинів було порушено самим харківським губернатором — М.К. Катериничем.
На початку 1910 року до Санкт-Петербурзького розплідника «Російського товариства заохочення застосування собак» до поліцейської та сторожової служби було відправлено поліцейського наглядача Харківського розшукового відділення Стельмаха та агента того ж відділення Пушкаря. Там вони пройшли повний курс з дресування собак, їх догляду та лікування. Також ними було закуплено чотирьох собак-шукачів: Макс, Герта, Арап та Геска.
Надалі у розпліднику Тальсенського повітового начальника барона Радена було закуплено ще 11 поліцейських собак.
Вже до кінця 1910 року в Харківському розпліднику перебувало 15 поліцейських собак: 11 німецьких вівчарок та 4 доберман-пінчери. Цінність та важливість їх була настільки висока, що взимку вони розміщувалися у дворі губернаторського будинку, у спеціально обладнаному сараї.
Надалі розпліднику поліцейських собак Харківського розшукового відділення судилося стати одним із найкращих в імперії. З його історією зацікавлений читач може ознайомитися, наприклад, у статті В. М. Чисникова «Собаки-шукачі на службі карного розшуку Російської Імперії».
Підручник «Керівництво дресування поліцейських та військових собак», випущений друкарнею міністерства внутрішніх справ, у 1911 році пережив своє третє перевидання, суттєво доповнене. Цей факт говорить нам про те, наскільки велика увага приділялася цій темі.
Підручник можна з чистою совістю назвати фундаментальним – чимало методик, опублікованих у ньому, увійшли до наступних робіт, присвячених дресуванню службових собак.
Однак слід все ж таки визнати, що основні поняття та термінологія основ собачого дресування прийшли до нас з Німеччини, де кінологічний досвід був значно більшим, ніж у Російській імперії.
Перекладена в 1912 році книга одного з найвідоміших німецьких кінологів Роберта Герсбаха мала чималий успіх.
У Харкові філія «Товариства заохочення застосування собак у поліцейській та сторожовій службі» була відкрита 24 листопада 1911 року.
Наскільки це було важливо для міста, можна судити з керівного складу:
Головою Харківського товариства став сам харківський губернатор М. К. Катеринич.
У президії були:
- заступник голови – міський голова, професор О. К. Погорілко
- віце-губернатор І. І. Стерлігів
- Поліцмейстер Харкова К. М. Бочаров
- поліцейський наглядач розшукового відділення В. Н. Стельмах
- 1-й начальник розшукового відділення С. А. Богуславський
У надрукованому статуті Товариства вказувалося, зокрема:
§ 3
Діяльність Товариства полягає в наступному:
а) збирання відомостей та розробка матеріалів про застосування собак у поліцейській та сторожовій службі в Росії та за кордоном;
б) ведення та опублікування заводських реєстрів та породистих собак;
в) посередництво між заводськими установами та поліцейськими установами та чинами, які бажають придбати породистих собак;
г) видання інструкцій та посібників для дресування, виховання, практичного застосування поліцейських собак, утримання та догляду за ними;
ґ) вироблення нормальних програм для випробування поліцейських собак;
д) влаштування публічних змагань та випробувань поліцейських собак, з призначенням спеціальних призів для дресувальників та заводчиків;
е) видання журналу, як і взагалі брошур, відповідних цілям Товариства.§ 4
Суспільство має право:
б) заводити зразкові псарні та розплідники для розмноження та продажу собак;
в) влаштовувати щорічно виставки, конкурси та випробування поліцейських собак із дотриманням встановлених на цей предмет правил;
г) видавати на виставках, конкурсах та випробуваннях нагороди, призи та медалі, похвальні відгуки.
Чимало може здивувати нас § 13:
Члени Товариства, які допустили непристойні відгуки про Товариство, порушення його інтересів, образу виборних посадових осіб Товариства, а також будь-які непристойні дії та неправильності при купівлі, продажу або обміні собак – виключаються з Товариства за постановою Ради Товариства, за попередньою вимогою від них пояснень. Виключеному з Товариства надається право протягом 2-тижневого терміну, з дня оголошення про виключення, оскаржити таке розпорядження Ради у Загальних Зборах членів Товариства шляхом принесення своєї скарги через Раду.
Примітка Перша. Виключеному члену Товариства повертаються усі зроблені ним внески до Товариства.Примітка Друга. Особа, одного разу виключена з членів Товариства, знову прийнята бути не може.
Про злочини на Слобожанщині, які розкрито за допомогою поліцейських собак, ми можемо дізнатися з документів, які зберігаються в ДАХО (Державний Архів Харківської області).
Події, що описуються там, та дії собак настільки цікаві, що могли б стати основою сюжету для невеликого телевізійного серіалу про історію Харкова.
Ось наприклад:
У ніч на 8 Квітня у селянки м. Лебедина Пелагеї Михайлівни Древалевої, яка проживає по Любарській вулиці у власному будинку, зі скриньки, що знаходилася в коморі, за допомогою злому його кришки були викрадені 70 руб. На допомогу Поліцейському Наглядачеві 2-ї дільниці м. Лебедина Козію, який прибув до місця крадіжки через кілька годин (одразу ж, після отримання заяви про крадіжку) було вислано поліцейську собаку Гексе, з провідником (старшим містовим Пивоваровим).
Працювати собаці в цьому випадку довелося за порівняно вельми несприятливих умов, оскільки на місці злочину не було забутих зловмисниками речей і, крім того, у коморі, де стояла скриня, встигли після крадіжки побувати багато сторонніх осіб, які торкали руками скриню та інше.
Коли провідник дав собаці Гексе обнюхати ту частину скрині, до якої, за припущенням, могли торкатися руками зловмисники, які викрали гроші, то собака негайно ж узяла слід із комори спочатку в сіни, потім у кімнату (до якої, мабуть, входив зловмисник) а потім у двір, і далі, у напрямку до вигону.
На зазначеному вигоні проживала сестра, і перебував у служінні у потерпілої селянки Древалєвої, селянин м. Лебедина Никифор Неділька, на якого й упала підозра у скоєнні крадіжки.
У будинку сестри своєї, за чоловіком Чегринцевої (напрямок до якого вказав собака Гексе) і був затриманий селянин Никифор Неділька, який не тільки зізнався незабаром у скоєнні вищезгаданої крадіжки, а й видав свого співучасника, селянина м. Лебедина Івана Мірошниченка.
За вказівкою Недільки було розшукано і гроші: 62 рублі у селянина Мірошниченка, а 8 рублів були закопані в землі, біля будинку сестри Недільки. Гроші вручені потерпілій, а дізнання буде передано за підсудністю.
Подвиги героїні Харківського поліцейського розшуку собаки Гексе були настільки значущими, що, як зазначено в документах, селяни приїжджали з багатьох сіл і хуторів, щоб її побачити.
Тож продовження про наших харківських «Лессі», зрозуміло, обов’язково буде.