На вул. Семінарській, 46 розташований цілий комплекс будівель колишньої Харківської семінарії та колишньої Школи червоних старшин. Іронія долі – будівля семінарії середини ХІХ ст. пережила прибудовані до неї конструктивістські корпуси, які повільно руйнуються.
Семінарія була великим комплексом, з адміністративними спорудами, квартирами викладачів, лабораторією, бібліотекою, лазаретом, домовою церквою Іоанна Богослова (освячена 1851 р.)…
Будувалося все це у кілька етапів. Перші будівлі були зведені в середині 1840-х рр. за проєктом петербурзького архітектора О. Щедріна. Згідно з відомостями у сучасних Харківських єпархіальних відомостях будівництво велось під керівництвом О. Тона.
Учнів у семінарії, як писав у 1850-х роках. Філарет Гумільовський було 236. У 1907 році в ній навчалося 338 осіб. Корпус для викладачів був побудований наприкінці 1880-х Володимиром Нємкіним.
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки….
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.
Автор усіх знайомих українських школярів рядків, Павло Грабовський, народився 1864 р. в Охтирському повіті, що на Слобожанщині, навчався в Охтирській бурсі та Харківській семінарії. Його доля була трагічною, він присвятив своє життя роботі у підпільних народницьких організаціях. Перший арешт – у 18 років та виняток із семінарії. А далі – армія, нескінченні в’язниці та заслання… Проте навіть у глухих куточках Сибіру він продовжував писати вірші, статті, займався перекладами на українські твори світової літератури. Помер він у 38 років, у 1902 р. від туберкульозу в Тобольську і був похований, згідно із заповітом, поряд із декабристами. Пам’ятник Грабовському встановлено на території колишньої семінарії у 1996 р. (скульптор О. Фоменко).
А ще у Павла Грабовського був дуже талановитий син, Борис, який також деякий час проживав у Харкові, 1925 р. він першим винайшов і запатентував систему електронного захоплення відеозображення та відображення телевізійного сигналу за допомогою електронно-променевої трубки. У 1928 р. Грабовський здійснив першу передачу та прийом ТВ-сигналу через радіо…
З 1920 по 1938 р. у колишній семінарії знаходилася Школа червоних старшин, у якій, згідно з меморіальною табличкою, навчалися чи служили 9 героїв Радянського Союзу. У цій школі навчали військових офіцерів.
Потім тут розмішався Інститут льотчиків, а після його переїзду з 2008 року в будівлі семінарії знаходиться Харківський апеляційний адміністративний суд.
Хоча стан фасаду вже поганий, на будівлі нова покрівля, яку замінили після удару блискавки у 2017 р. та вікна.
При цьому нові склопакети – нормального кольору “під дерево”, з “історичною” палітуркою. Тому є надії, черга дійде і до ремонту самого фасаду… Як і до приведення до ладу навколишньої території, яка перетворилася на дикі хащі.
Для Школи червоних старшин у 1920-1930-х pp. були побудовані корпуси у стилі конструктивізму.
На жаль, вони повністю кинуті і перебувають у “забороненій” зоні, про що свідчать таблички.
У липні 2013 р. пожежа знищила дах кількох корпусів, тож вогкість, сніг та дощі доб’ють їх ще швидше.
До речі, проживали сім’ї офіцерів Школи червоних старшин в окремо побудованому кварталі “Сотня” на Холодній горі.
У 2014 р. одну із покинутих службових споруд семінарії відновила церковна громада, яка розмістила в ній храм Смоленської ікони Божої матері.