В 1900 р. у Харкові відбулася одна знаменна подія, що вплинула на все подальше культурне життя нашого міста.
15 січня 1900 року у стінах міського музею образотворчих мистецтв відкрилася виставка картин місцевих художників. Були представлені роботи таких майстрів, як Виїжжев, Волошинов, Тракал, Уваров, Карпов, Соломаха, Шабельський та інших. За весь час виставки, з 6 січня до 2 лютого, її відвідали близько 2000 осіб. Щоправда, картин було продано лише вісім.
У пресі ж про неї писали так:
Загалом, виставка має успіх, і не можна не побажати, щоб цей перший досвід дав енергію організаторам для організації подібних виставок і в майбутньому.
Вважається, що цей захід є точкою відліку в історії виставок картин харківських художників. До цього часу (тобто, до січня 1900 року) у нашому місті практично щороку проходили виставки, організовані «Товариством пересувних художніх виставок». На них можна було не тільки насолодитися роботами Васнєцова, Бодаревського, Архіпова, Волкова, Дубовського, Касаткіна, Лебедєва, Левітана, Клодта, Маковського, М’ясоїдова, Степанова, Сєрова, Шишкіна, Шильдера, Ярошенка, Коріна, Орлова, Пимоненка, а також купити їх. Кількість відвідувачів виставок була різною. У 1894 році – близько 2500 осіб, а ось, наприклад, у 1898 році – 5530.
Виставки окремих знаменитостей також мали популярність у жителів Харкова. Так, навесні 1896 р. подивитися на полотна найвідомішого баталіста Василя Васильовича Верещагіна прийшло 15800 осіб. При цьому 10% зборів художник пожертвував на користь школи малювання м. Харкова.
А ось на картини видатного мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського у 1898 році прийшло подивитися лише 4000 осіб. За бажанням метра весь прибуток від виставки було пожертвувано на користь бідних м. Харкова.
Чи варто вважати саме 1900 датою появи в нашому місті перших виставок місцевих художників, я не впевнений. Безумовно, честь її проведення належить «Товариству харківських художників», людям іменитим, професійним та досвідченим. Проте ще з 1869 року у Харкові існувала перша у Російській імперії приватна художня школа — школа малюнку живопису Марії Раєвської-Іванової. У травні 1894 року на честь свого 25-річчя у стінах школи малювання та живопису М. Раєвської було влаштовано безплатну виставку робіт її учнів. Для нашого міста, в якому жили та працювали такі видатні художники, як Семирадський, Рєпін, Крамськой, Васильківський, Шредер, Первухін, Брайловський та багато інших, це була знаменна подія.
Яка широка та розкішна арена для вправ та розвитку молодим силам! Яке багатство та різноманітність відділів мистецтва!» ― захоплено вигукує харківський журналіст, який відвідав виставку. При цьому чесно зазначає: малюнки олівцями юних художників – невпевнені та малосильні. Малюнки фарбами також слабкі. Зате роботи на фарфорі та фаянсі дуже успішні та заслуговують на похвалу. «Поспішаю згадати про арабески та орнаменти, а також про малюнки паркетів (кам’яної мозаїки), зроблених аквареллю у добірку кольорів та тонів. Ці роботи заслуговують на повне схвалення та обіцяють хороше майбутнє. Також вважаю за обов’язок згадати про роботу олівцем, зроблену учнями після роботи ними з натури та малюнки облич. Ці роботи говорять на користь школи та її викладачки.
Наступна виставка робіт учнів школи Раєвської успішно відбулася 28 травня 1895 року. У листопаді 1897 року за згодою Харківської міської думи у нашому улюбленому місті вперше демонструвалися роботи учнів харківської школи малювання та живопису. А 12 лютого 1899 року у стінах міського музею урочисто відкрилася виставка міської школи малювання та живопису. Попри те, що вона представляла за фактом річний звіт діяльності школи, за словами репортерів,
Люди, які цікавляться художнім життям Харкова, чекали на неї з особливим інтересом, оскільки, крім того, що виставка дає уявлення про постановку викладання в школі та здібності учнів завдяки своїй періодичності вона дозволяє спостерігати й художнє їх зростання.
Попри безжалісну критику експертами робіт учнів школи, високої похвали були відзначені їхні домашні роботи, які були “настільки вищими, художнішими ближче до справжнього шляху, що мимоволі хочеться вигукнути”:
Господи, і навіщо ви в клас ходите, працюйте вдома і саме так, як ви працюєте! Яка різноманітність!.. У кожному б’ється щось своє, кожен прагне висловити своє ставлення до натури, і хоча це не завжди вдається, але він не здається і не погоджується на шаблон. Ви відчуваєте, що за такого шукання він і натуру знайде і не втратить нічого зі своєї художньої індивідуальності, а в художника вона все. Тут чудові роботи Ліницької, Евенбах та Агафонова. Останній виставив гіпсові голови та великий відділ пейзажних етюдів, чудових за тоном.
У січні 1900 року у декоративно-малярній школі Харківського товариства розповсюдження грамотності відкрилася ще одна виставка учнівських робіт. При цьому, попри своє недовге існування (школу було відкрито 1899 року), її учні досягли чудових результатів. На той час у малярській школі навчалися 17 дітей віком від 12 до 17 років. Педагогів, щоправда, було лише два. Повний курс у школі становив 4 роки. Починали юні художники з «азбуки» (тобто з малювання прямих ліній), потім доходили до малювання аквареллю та олійними фарбами. У літній час у юних малярів була практика: заняття з внутрішнього декорування кімнат, прикраса живописом меблів і т.д. останнього. Варто зазначити, що сучасники дали виставці дуже приємні відгуки:
Кожному відомо, що в провінції для мистецтва немає широкої дороги, і йому судилося йти вузькими тернистими стежками, тому не можна не дякувати за те, що вона полегшує цей шлях бідному люду. А якщо сама школа і не так широко дивиться на свої задачі, та має на увазі лише підготовку майстрів із розвиненим смаком, то все-таки їй треба сказати спасибі за добрий почин. Можливо, ми дочекаємося, що альфрескова та малярські роботи перестануть бути в наших очах синонімами несмаку, що в нас буде менше будинків, розписаних грубо і безглуздо, і менше палат, багато обліплених не скульптурними, а радше кондитерськими прикрасами. Результат, досягнутий школою до теперішнього часу, тобто у перший рік її існування, ясно вказує, що справа поставлена в ній твердо і знаходиться в руках досвідчених керівників.
Зараз у будівлі поруч зі школою Раєвської на вулиці Чернишівська, 4 також знаходиться дитяча школа малювання Aza Nizi Maza. Її учні, як їхні далекі предки, що жили наприкінці ХІХ — початку ХХ століття, малюють картини, які можна побачити сьогодні на виставках. Дивлячись на них, часом важко повірити, що їх створила саме рука дитини.
На превеликий жаль, фотографій робіт з виставок 1894, 1895, 1897, 1899 років я не маю, але я щиро впевнений, що вік зовсім не є показником майстерності справжнього художника. Отже, як ми з вами бачимо, до першої виставки картин, організованої в 1900 році «Товариством харківських художників», виставки в нашому місті все ж таки були. Ось тільки творцями картин були маленькі художники нашого улюбленого міста.