Здавалося б, що могло пов’язувати скандально відомого Григорія Распутіна та Харківську губернію? На перший погляд – зовсім нічого. Однак у багатьох книгах, присвячених його особистості, є цікавий момент.

Журналіст Є.П. Сазонов (що входив у найближче оточення Распутіна) показував на слідстві:

Прислуга наша, коли Распутін, траплялося, ночував у нас чи приїжджав до нас на дачу, казала, що Распутін ночами не спить, а молиться. Коли ми жили в Харківській губернії на дачі, був такий випадок, що діти бачили його в лісі, зануреним у глибоку молитву. Це повідомлення дітей зацікавило нашу сусідку-генеральшу, яка без огиди не могла чути імені Распутіна. Вона не полінувалася піти за дітлахами в ліс і справді, хоча вже минула година, побачила Распутіна, зануреного в молитву

З чого ми можемо зробити висновок про те, що Григорій Распутін все ж таки бував на наших землях.

Але найбільшу цінність і інтерес у цьому питанні для нас представляють все ж таки мемуари Романа Романовича фон Раупаха. У царській Росії фон Раупах був юристом, військовим слідчим, полковником. Найбільш відомий він тим, що 17 листопада 1917 року, перебуваючи на фактичній посаді голови комісії, створеної для розслідування обставин справи колишнього Верховного головнокомандувача Російської армії генерала Корнілова, видав направленому зі Ставки офіцеру фіктивне рішення комісії про звільнення всіх ув’язнених у Бихові учасників корнілівського заколоту дав можливість Корнілову, Денікіну, Маркову та іншим генералам і офіцерам, які утримувалися у в’язниці, бігти на Дон і створити Добровольчу армію — основу Білого руху на Півдні Росії в роки Громадянської війни. У грудні 1917 року виїхав до Фінляндії, де прожив до кінця своїх днів.

У своїх спогадах «Facies Hippocratica (Обличчя вмираючого)» (які вперше були видані в Росії у 2007 році, після чого стали помітним джерелом з історії революції 1917 року) фон Раупах описує цікавий факт, який не зустрічається більше ніде:

Распутін з’явився в Петербурзі років за 6-7 до революції та приїхав туди з Харківської губернії, де протягом 3 років був у послуху в однієї вищої духовної особи, відомої всієї Росії своєю високою моральністю та бездоганною чистотою життя. Особа ця в той час відгукувалася про Распутіна як про людину дуже сильну, глибоко релігійну і здатну на такі цінні православною церквою аскетичні подвиги.

Ну а правда це чи ні, час покаже…