Як відомо, наше улюблене місто — багатонаціональне та багатоконфесійне.

Історія ісламської громади Харкова досі досліджена мало: у ній багато загадок, білих плям та цікавих фактів.

У книзі Д. І. Багалея та Д. П. Міллера “Історія міста Харкова за 250 років його існування” можна знайти згадку, що мусульманська громада міста в 1866 налічувала 38, а в 1897 – вже 760 татар. Таке зростання пов’язували із розквартуванням у Харкові татаро-башкирського кінного загону під час російсько-турецької війни.

За даними «Харківського календаря» за 1897 рік, мусульман у губернії було 1067 осіб (959 чоловіків та 108 жінок), причому 220 чоловіків та 30 жінок із них проживали у Харкові. А ось у повітовому місті Сум мусульман налічувалося 500 осіб, причому всі — чоловіки.

Ні для кого не секрет, що Харків, як на той час, так і зараз — місто студентське. Однак і донині студент-мусульманин у нас часто сприймається як персонаж негативний та чужий. У списках студентів Харківського Імператорського університету за 1868—1869 роки на 3-му курсі юридичного факультету за номером 80 можна знайти одного з перших студентів-магометан. Ним виявився колишній учень 2-ї Харківської гімназії Гацир Шанаєв.

На початку ХХ століття студентів-мусульман було чимало. У списках за 1907—1908 роки можна знайти одного з перших іноземних студентів, які сповідують іслам. Перський підданий Джафаров Мамед Джафаров навчався на Медичному факультеті.

20 червня 1893 року на сторінках харківської газети «Південний край» можна було прочитати таку новину:

20 червня. У Москалівських казармах у зв’язку зі святом байрам було влаштовано молитовню. Зібралося близько 400 осіб. Служив мулла Курбан Галєєв. Порушувалося питання про будівництво мечеті.

Однією з відмінних рис нашого улюбленого міста є те, що воно відкриває та приймає у своє серце кожного, незалежно від національності та віросповідання. Що б хто не говорив, але у Харкові до 1917 року, на відміну від інших міст, ні єврейських, ні німецьких погромів не було.

У 1904 році у житті харківських мусульман відбувається знаменна подія. У «Харківському Календарі», де постійно розміщувалися календарі всіх релігійних громад нашого міста (православних, католиків, лютеран, юдеїв, караїмів, вірмено-григоріан), було вперше опубліковано «Магометанський календар на 1904 рік — на 1321—1322 р. Гіджир».

З цього часу мусульманський календар виходитиме щорічно, аж до закриття видання.

Перша офіційна організація мусульман була створена за указом Катерини II у 1788 році. Метою створення Оренбурзьких магометанського духовних зборів (ОМДЗ) був контроль держави над мусульманським духовенством. Надалі ОМДЗ перебувало у віданні Департаменту духовних справ іноземних віросповідань при МВС.

Одні з перших документів про контакти Оренбурзьких магометанських духовних зборів та Харківської мусульманської громади пов’язані з веденням метричних книг нашого міста та датуються 1893 роком. За бажання з ними можна попрацювати у Державному архіві Харківської області.

Однак усе найцікавіше доступне, на жаль, небагатьом. Найбільш цінна інформація про мусульман Харкова, у тому числі та метричні книги, знаходиться у фондах:

1) РДІА – ф. 821 Департаменту духовних справ закордонних віросповідань МВС.
2) Центрального державного історичного архіву республіки Башкортостан, Уфа І-295, Оренбурзькі магометанські духовні збори.

24 лютого 1906 року до будівельного відділення Харківського губернського правління від Харківської магометанської громади надійшло прохання про затвердження плану на будівництво мечеті.

У результаті 21 серпня 1906 року на дворовому місці, що належав мусульманам Мухаммеду Ганею і Хабібулі Тербердєєву на вулиці Ярославській 33, мечеть була повністю побудована.

Протягом багатьох років духовним лідером мусульман нашого міста був Харківський губернський ахун та штатний військовий мулла Київського військового округу Мухаммед Рахім Алімович Узбяков. Вклад його в життя ісламської громади та історію дореволюційного Харкова колосальний. На превеликий жаль, його біографія раніше була невідома, до того ж незрозуміло було, як він виглядав.

Однак при роботі з прекрасною книгою 1913 року «Ювілейне історичне та художнє видання на згадку про 300-річчя царювання державного Будинку Романових», де знаходилися численні біографії відомих людей того часу, мені пощастило знайти і те, й інше. Отже, фото, розміщене нижче, публікується вперше.

Виявляється, народився Узбяков у 1871 році у селі Кирюшкіно Саратовської губернії. Початкове виховання та освіту здобув у місцевому училищі, а спеціальне богословське — у Касимові Рязанської губернії, у Кастровському медресі, де після закінчення курсу 1 вересня 1895 року був відзначений званням мудериса (вчителя) та доктора мусульманського богослов’я. Потім на вибір Кирюшкінського товариства 28 жовтня 1895 року саратівське губернське правління затвердило його муллою 3-ї соборної мечеті.

3 квітня 1900 року на вибір магометанського товариства нашого міста Мухаммед Рахім Алімович Узбяков призначений губернським правлінням муллою Харківської соборної мечеті. За відзнаку по службі в 1906 він зведений в почесне звання ахуна, а 1 січня 1909 – нагороджений великою срібною медаллю на Володимирській стрічці.

Згідно з клопотанням Головного штабу 3 жовтня 1909 року Узбякова призначили на посаду штабного військового мулли Київського військового округу.

Мулла був одружений з дочкою почесного громадянина Айюпа А. Баїшева-Айші і мав 4 дітей.

Наприкінці тексту особливо зазначалося: «Ім’я Мухаммеда Рахима Узбякова як духовного глави магометан відоме і дуже шанується як серед єдиновірців, і у громадських колах».

На початку ХХ століття у нашому місті існувало Мусульманське благодійне товариство. Про його діяльність відомо мало, проте під час роботи з документами в архіві мною було випадково виявлено кілька звітів товариства за 1910 та 1912 роки. Завдяки цьому можна дізнатися про нові цікаві подробиці про життя громади.

Виявляється, за кошторисом, прийнятим 6 січня 1912 року, дохід громади 1911 року становив 950 рублів, зокрема:

Членські внески – 200,
Дохід від Мечеті – 500,
Дохід від синематографа – 250 рублів.

До сфери витрат входили: оплата за опалення та освітлення, зарплата сторожу мечеті, утримання цвинтаря, допомоги незаможним, а також погашення боргів. На 1 січня 1912 року заборгованість із будівництва мечеті та цвинтаря ще становила 1576 рублів 89 копійок.

Також зборами Мусульманського благодійного товариства було ухвалено рішення відкрити за мечеті курси навчання російській мові, за наявності охочих.

До речі, про кіно. З матеріалів харківських газет за 1913 рік можна дізнатися, що благодійні сеанси з метою допомоги єдиновірцям мусульманська громада влаштовувала в електротеатрі Братів Боммер по вулиці Катеринославській.

У березні 1915 року Перша світова війна, що вирує в Європі, звідусіль брала свою страшну данину. Тоді всі національні та релігійні громади допомагали військовим, чим могли.

У № 11 популярного у всій Російській імперії журналу «Вогник» знаходимо цікаве фото і текст до нього:

В Харкові. Група членів Харківського жіночого мусульманського комітету допомоги пораненим воїнам за роботою з виготовлення білизни.

Керівниці комітету: 1) Х. Башкирова 2) Х. Тутєєва 3) А. Узбякова

Ось така невелика замітка і факти, що відкрилися, про наше дивовижне місто, де ніхто ніколи не буде чужим, якщо розкриє йому своє серце.