Благовіщенський собор – один із головних символів у Харкові. Гостям міста він запам’ятовується незвичайним смугастим краєвидом. Найкращий краєвид на собор відкривається з оглядового майданчика у сквері “Вічний вогонь”.

Забарвлення собору, побудованого в модному наприкінці XIX століття неовізантійському стилі, імітує “смугасті” храми часів Київської русі, де цегла-плінфа чергувалася з широкою смугою розчину.

Дзвіниця нетипова для стилю самого собору – вона частково тяжіє до неоготичного стилю (її висота 80 м).

Автор проєкту церкви – Михайло Ловцов.

Більшість харківських храмів мали “кілька поколінь”, перші з яких були побудовані відразу після заснування міста.

Перша Благовіщенська церква на цьому місці була побудована орієнтовно в 1659 р., і, як і решта споруд у місті, вона була дерев’яною.

Дерев’яні матеріали церкви з роками псувались – виникла потреба у кам’яному храмі, який був збудований у 1789-1794 рр. за проєктом Петра Ярославського.

На початку ХІХ століття було збудовано дзвіницю, в 1839 і 1858 роках. храм розширювали.

Проте йшли роки, населення Харкова росло, а церква вже не вміщала всіх бажаючих.

Будівництво нового храму тривало з 1888 по 1901 рік і коштувало меценатам та звичайним парафіянам 400 тис. рублів пожертвувань.

Храм вміщує до 4000 чоловік.

Якийсь час стара і нова церква стояли поряд, і лише потім стару розібрали.

Церква була закрита для богослужінь у 1930 р., служби було відновлено у роки німецької окупації.

У 1948 р. сюди було перенесено з Покровського монастиря мощі святителя харківського Мелетія, та з історичного музею – мощі св. Афанасія, Патріарха Константинопольського. Це найголовніші святині храму.