21 червня 2015 р. ми провели екскурсію-поїздку до садиби у Гіївці, що знаходиться у Люботині. Садиба вважалася свого часу однією з найкрасивіших у Харківській губернії та цікава тим, що одним із її власників був легендарний Василь Григорович Маслович – видавець першого в Україні сатиричного журналу «Харківський Демокріт». Власне, саме він та його спадкоємці будували та покращували садибу, церкву та весь парковий комплекс із 1820-х по 1870-ті рр.

Але найбільше садиба була відома за останніми власниками, Святополк-Мирськими. Генерал-губернатор князь Дмитро Іванович Святополк-Мирський викупив садибу 1881 року.

Контора керівника садибою. Ротонда майже не збереглася – залишилося кілька опорних стін і завалений підвал.

Миколаївська церква в Гіївці, побудована на початку 1840-х рр.

Будівництво розпочинав харківський літератор Маслович, якому маєток належав з початку XIX століття. У церкві зберегли старий дзвін.

Князі Мирські були поховані біля Миколаївської церкви в Гіївці, хоча могили були викопані та осквернені у 1950-х, а гранітні плити використовувалися як плити бруківки біля Люботинської міськради.

У битві при Цусімі 1905 р. на кораблі “Імператор Олександр III” загинув Ден Микола Владимрович, племінник П. Святополк-Мирського.

Садиба в Гіївці спочатку мала вигляд з двох Г-подібних 2-поверхових корпусів, з’єднаних довгим одноповерховим переходом.

У переході спочатку була оранжерея, потім картинна галерея, а потім – житлові приміщення.

Пізніше на перехід були “нанизані” додаткові 2-поверхові корпуси та прибудови.

За радянських часів із садиби було зроблено інтернат.

До садиби тоді додалися додаткові споруди, вже у стандартній стилістиці, без стрілчастих готичних вікон.

А тепер кілька слів про останніх власників садиби. Князь Петро Дмитрович Святополк-Мирський був міністром внутрішніх справ з 1904 по 1905 роки і грав одну з ключових ролей у революції 1905 року.

Петро був лібералом і користувався підтримкою інтелігенції та народних мас, але зламати реакційну машину так і не зміг, і подав у відставку наступного дня після трагічної “Кривавої Неділі”.

Батько князя, Дмитро Іванович, був учасником Кавказьких та Кримської війни

Гієвський ставок знаходиться між садибою та церквою.

Через нього раніше було перекинуто дерев’яний міст, його було зруйновано одночасно із закриттям церкви в радянські часи.

Довжина садиби із радянськими прибудовами складала 230 метрів.