У ході відновлення Харкова наприкінці 1940 – початку 1950-х багато будівель, оригінально споруджених у стилі конструктивізму, було перебудовано у стилі соціалістичного класицизму (сталінського ампіру). Конструктивізм визнали надто “космополітичним” та маргінальним стилем, але боротьба з ним почалася ще раніше – вже з першої половини 1930-х.
Деякі проекти будівель, які починали зводити у стилі конструктивізму, добудовували вже з класицистичними рисами – як сталося з “літерним” будинком О. Бекетова біля вокзалу станції “Харків-Пасажирський”. Деякі проєкти довелося переробляти вже під час будівництва та спішно додавати до них декор – портики, ліпнину та колони. Але досвідчене око любителя архітектури все одно побачить “конструктивістський” будинок навіть за цим декором. Так сталося з будівлею, збудованою для харківського відділення Товариства колишніх політкаторжан та заселенців (вул. Григорія Сковороди, 49/19).
Архітектор Ной Підгорний виконав проєкт у 1932 р. і спочатку був конструктивістським. Добудовувався будинок у 1935 р. вже з рясним декором у стилі класицизму, який був доданий до проєкту постфактум, тому він навіть може здатися дещо хаотичним. Деякі дослідники бачать у будинку риси ар-деко.
6-поверхова адміністративна секція (вул. Григорія Сковороди, 49) відрізняється характерними “конструктивістськими” стрічковими балконами, замаскованими класицистичним декором, балюстрадним аттиком – на жаль, з роками він став “глухим”. На торці можна побачити кілька декоративних “глухих” вікон, обрамлених ліпниною для симетрії. 7-поверхова житлова секція (вул. Гіршмана, 19) прикрашена аттиком з римськими цифрами, MCMXXXV, що позначають рік побудови, 1935 року.
В адміністративній (кутовій) частині знаходилася бібліотека, їдальня, лекторій та клуб товариства політкаторжан. У будинку також жили колишні політкаторжани – більшовики, меншовики, есери та інші революціонери, які постраждали у дореволюційні роки під час боротьби з царською владою. Їхня громадська організація була утворена в 1921 році, вона займалася дослідницькою, просвітницькою, видавничою діяльністю, присвяченою боротьбі з царським режимом. Вже 1935 року суспільство політкаторжан було ліквідовано, однією з основних причин стала надто активна позиція їхніх учасників за скасування страти в СРСР. Взагалі, у другій половині 1930-х значна частина “старих революціонерів” стала неугодною для нової влади та була репресована. Будинок отримав назву “Ноїв Ковчег” не лише через ім’я архітектора, а і його мешканців, які стали “видом, що вмирає”.
Втім, будинок також пов’язаний і з театральною сторінкою історії Харкова – у ньому жила дружина Леся Курбаса, актриса Валентина Чистякова та актор Іван Мар’яненко.
У повоєнні роки у будівлі розміщувався Інститут марксизму-ленінізму з музеєм, який змінив Спортивний факультет харківської філії Київського інституту фізичної культури. З 1990-х у будівлі розташовувалося українське відділення Міжнародного слов’янського університету. Наразі в адміністративній частині знаходиться Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України.
- «Ноїв ковчег» - 21.10.2026
- Будинок Блеккі на Максиміліанівській - 19.10.2026
- Данилевського, 19 - 14.10.2026