Вулиця Гоголя завжди була зразком харківського мультикультуралізму. На її 330 метрах у XIX ст. можна було знайти римо-католицький Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, лютеранську кірху з лютеранською школою, а впиралась вулиця в Мироносицьку площу з однойменною православною церквою. Але була ще й четверта конфесія, яка безпосередньо стосується будинку на Гоголя, 3. Це караїми. Представники цього тюркського народу, основи традицій та релігії (форми юдаїзму) якого зародились ще за часів Хазарії, прибули у Харків з Криму у 1840-х рр. Караїми займались у місті переважно тютюновим бізнесом та побудували декілька папіросних фабрик. Була в них й своя церква – Караїмська кенаса, яка збереглась на Харківському Подолі. На честь одного з родів харківських караїмів, Мангубі, була названа вулиця Мангубінська (зараз Ново-Віринська) у районі Дачі Рашке. Були серед караїмів інженери (як Ілля Казас, який проєктував каналізаційні системи Харкова, Полтави та Миколаєва), та багато лікарів.
Цій будинок, найстарший на вулиці, був побудований орієнтовно у середині ХIX ст. в еклектичному стилі з сильним впливом ампіру, до якого можна віднести рустування цокольного поверху з “віяловими” замками над його вікнами, оздоблення вікон другого поверху з карнизами, трикутний портик, який вінчав праву частину фасаду. Всі ці елементи були представлені в “Збірках фасадів” початку ХIX ст., за якими зводились “типові” класицистичні будинки з невеликими варіаціями протягом десятиріч.
У 1900-х рр. лікар-хірург С. В. Мангубі придбав ділянку на вул. Гоголя, 3, де розміщувалася приватна лікарня акушера М. Ряснянського. Мангубі розширив будинок та організував в ньому клініку з водолікарнею.
Хоча в статуті клініки вказаний її універсальний профіль, в рекламі у харківській пресі частіше фігурує урологічний характер, з окремою приймальнею для жінок.
Також в будівлі було розташоване Караїмське благодійне товариство, головою якого був Мангубі.
На Гоголя, 3 можна було не тільки лікуватися, але й орендувати квартири чи кімнати з “усіма зручностями та столом”: електричним освітленням, водяним опаленням, рекламу апартаментів та клініки можна зустріти в газетах до 1918 р.
Будинок мав скрізний каретний в’їзд до двору з лівої сторони, два входи з ажурними металевими піддашками, два балкони, які виходили на вулицю. Оригінально він був 2-поверховим, з напівпідвальним поверхом у цоколі. Пізніше будівлю надбудували на ще один, третій поверх, про що свідчать відмінності у цегляній кладці. Потім з’явилась 3-поверхова прибудова у дворі, розвернута перпендикулярно до основного корпусу. Завершив розширення комплексу сам Мангубі у 1912 р., коли у дворі був побудований 3-поверховий флігель у стилі скромного, цегляного модерну за проєктом Миколи Колодяжного. Флігель замкнув ділянку – в ній утворився двір-колодязь.
В радянські часи комплекс теж був багатофункційним – тут жили люди, також розміщувались установи.
В останні десятиріччя будівлі клініки Мангубі були закинуті. На початку 2000-х рр. клініку спробували надбудувати, але закинули знову.
У 2017 р. харківська архітектурна фірма O.S.A. представила проєкт реконструкції будівлі для готелю “GOGOL” з частковим збереженням фасаду, але він не був затверджений. У 2021 р. O.S.A. представила новий проєкт реконструкції забудови ділянки для компанії Alter Development. Новий проєкт передбачає різний ступень збереження оригінальних трьох будівель колишнього комплексу доктора Мангубі під сучасний багатофункційний комплекс.