Як відомо, на початку ХХ століття ні телевізора, ні радіо, ні інтернету не існувало.
Різні газети та журнали були для наших предків єдиним джерелом інформації про навколишній світ.
Завдяки каталогам, присвяченим періодичним виданням XIX-початку ХХ століття, ми з вами можемо дізнатися, що в 1910 році в нашому улюбленому місті, окрім газет «Південний Край» та «Ранок», видавалися, наприклад:
- «Останні новини сезону» ― газета про театр, музику, спорт, художню літературу.
- Суспільно-політична та літературна «Харківська вечірня газета».
- «Харківська копійка» – загальнодоступна дешева газета.
- Щотижневий військовий журнал «Воїн».
- «Харківський листок» – щоденна прогресивна газета.
- Торговий бюлетень “Харківська біржа”.
Ясна річ, що люди тоді дізнавалися про новини чи цікаві факти не лише з місцевих видань. Різноманітних журналів та газет, присвячених моді, зброї, спорту, політиці, архітектурі на той час було чимало. Існували навіть спеціальні видання для тих, хто шукав свою другу половинку. Газети для знайомств розміщували на своїх сторінках оголошення людей із різних станів. Найбільшою популярністю у населення користувалася «Шлюбна газета», що видавалася в Москві з 1906 до 1916 року.
Чимало оголошень з неї розміщено на сайті “Газетні старості”.
Однак, як кажуть, «шлюби укладаються на небесах». Інформацію про них по Харкову можна було знайти не лише у шлюбних газетах, а й, виявляється, у релігійних. Наше улюблене місто споконвіку було багатонаціональним та багатоконфесійним.
Про існування різних православних ЗМІ у Харкові на початку ХХ століття відомо чимало. А ось питання про наявність у нашому місті на той час католицьких та протестантських газет залишалося для більшості дослідників і досі відкритим. Однак нещодавно, при роботі в Харківському обласному архіві у фонді Харківського губернатора я знайшов 2 дуже цікаві документи, що проливають світло на ці білі плями в минулому нашого міста.
Як виявилося, 24 квітня 1910 року харківському губернському проповіднику, старшому пастору євангелічно-лютеранської церкви м. Харкова Максиміліану Карловичу Штендеру та молодшому пастору Карлу Карловичу Крамеру влада дала дозвіл на видання тижневика «німецькою мовою».
У цьому виданні розмішалися такі рубрики:
- Повчальні настанови виходячи з відомого тексту зі св. Письма.
- Статті релігійно-морального характеру.
- Звістки про зовнішню та внутрішню місіонерську діяльність іноземної євангелічної церкви.
- Вісті з єв. лютеранської церкви в Росії та закордоном.
- Короткий огляд політичних подій.
- Спеціальні відомості з харківської євангелічно-лютеранського приходу, а саме:
а) про народжених, хрещених, оглашенних та померлих;
б) про пожертву на користь церкви та її установ;
в) найважливіші постанови представників євангелічно-лютеранського суспільства, що стосуються довірених їм установ;
г) про день і годину богослужінь.- Відомості про місцеве німецьке життя.
- Оголошення та анонси.
Чималий інтерес представляє саме прохання на дозвіл видавати вісник, написаний 10 квітня 1910 пастором Максиміліаном Карловичем Штендером на ім’я харківського губернатора.
За бажанням задовольнити потреби та життєві питання довіреної нам пастви, ми, підписані нижче проповідники, маємо намір створити, за прикладом інших євангелічно-лютеранських парафій, періодичне видання, яке могло б сприяти розвитку релігійно-морального життя нашої пастви, давати своєчасні відомості з церковноприходського життя їх великого приходу і порушити духовні інтереси парафіян, які далеко живуть і позбавлені можливості брати участь у подіях церковного життя…
Тож видання містило дійсну важливу інформацію як про релігійне, так і про національне життя нашого міста.
А 22 квітня 1910 року настоятель харківської римо-католицької церкви ксьондз Ігнатій Карлович Чаєвський писав губернатору:
…Я бажаю видавати у місті Харкові польською мовою з додаванням деяких довідок французькою та німецькою мовою довідковий листок під назвою «Parafia Ckarkowska…
…Довідковий листок цей видаватиметься один раз на місяць 1-го числа кожного місяця і друкуватиметься в друкарні Даррі…
Вже 8 червня 1910 року дозвіл на видання «Parafia Ckarkowska» настоятелем католицького храму було отримано. У довідковому листку були такі рубрики:
- Календар.
- Порядок богослужіння.
- Пояснення свят та обрядів.
- Розпорядження духовної влади.
- Відомості про стан приходу та його потреби.
- Одруження в парафії.
- Некрологи померлих парафіян.
- Відомості про установи, які перебувають при церкві.
- Історичні довідки щодо харківської парафії та пов’язаних з ними установ.
- Видатні з інших парафій та єпархій Росії, так само як і інших країн.
- Кореспонденції.
- Оголошення.
На превеликий жаль, у Державному архіві Харківської області окремого фонду з документами євангелічно-лютеранської церкви немає. У яких бібліотеках зберігаються екземпляри «Харківського Євангелічного парафіяльного вісника» (який був, судячи з усього, єдиною німецькомовною газетою Харкова) та «Parafia Ckarkowska», мені, на превеликий сором, невідомо, як неясно, чи збереглися вони взагалі. А шкода, адже їхнє можливе зацифрування чи репринтне перевидання могло б розповісти про життя нашого прекрасного міста чимало цікавого та нового.
Незабаром багато хто з нас святкуватиме світле свято Христового Воскресіння.
Цього року католицький та православний Великдень припадають на один день. За іронією долі, православна церква, римсько-католицький та лютеранський храми знаходилися один від одного на дуже малій відстані.
Як же чудово все-таки усвідомлювати, що в день, коли Христос воскрес, у нашому улюбленому місті віряни 3-х різних конфесій у 1906-му, 1909-му, 1912-му та 1915-му роках раділи одночасно і, можливо, навіть після служби вітали одне одного…
