Один із найбільш збережених фрагментів старовинних харківських підземних споруд розташований на перетині вул. Квітки-Основ’яненка та 2-го Університетського провулка.
На нашу думку, будівництво та первісне використання цього підземного об’єкта генетично пов’язане з Гостинним двором, спорудженим у нашому місті архітектором П.А. Ярославським у 1785-1786 рр.
Спочатку Гостинний двір був цілим кварталом, забудованим одноповерховими кам’яними будівлями торгового призначення з великими підвалами, в яких розташовувалися складські приміщення та елементи опалювальної системи.
У 20-х роках. XIX століття Гостинний двір був надбудований на 1 поверх архітектором Є.А. Васильєвим з метою розширення торгових, складських та житлових приміщень. Подальші перебудови та вдосконалення будівель Гостинного двору, окремих його частин, зроблені на замовлення господарів та орендарів, призвели до того, що квартал Гостинного двору набув дещо строкатого та еклектичного вигляду. У колись одноманітний ряд досить строгих двоповерхових торгових рядів вклинювалися навіть чотириповерхові включення вишуканіших архітектурних форм, що можна побачити на фотографіях початку XX сторіччя.
Надземні споруди, зруйновані під час окупації Харкова фашистськими загарбниками у 1941–1943 рр., остаточно розібрали після Другої світової війни. На цей час уціліла лише низка підвальних приміщень у південно-східному кутку колишнього Гостинного двору та система підземних галерей під вул. Квітки-Основ’яненка та 2-м Університетським провулком.
Поява першого наукоподібного дослідження, присвяченого харківським підземним ходам, пов’язана з підготовкою до проведення у Харкові 1902 року XII Археологічного з’їзду. Таким дослідженням, на нашу думку, є лист колишнього ректора Харківського імператорського університету професора І.П. Щелкова голові попереднього комітету з влаштування XII Археологічного з’їзду Д.І. Багалію, опубліковане у Працях попереднього комітету разом зі статтею М. Леваковського «Про підземні ходи м. Харкова». Раніше цю статтю було надруковано у «Харківських відомостях» і, по суті, вона була живим відгуком на звернення Д.І. Багалія до харків’ян із проханням повідомляти всю відому інформацію про харківські підземелля попередньому комітету.
Саме з листа І.П. Щелкова ми вперше дізнаємося про існування кількох великих підземних об’єктів під територією Гостинного двору. Особливу цінність представляє план м. Харкова, що ілюструє лист, з нанесеними на нього точками виявлення старовинних підземель.
Автор вказує, що підземелля, що найбільш збереглися, знаходяться «при льохах Жевержеєва», на південно-західному та південно-східному кутах будівлі Гостиного двору (точки № 1 і 2 на плані). Вони йдуть як у напрямку на схід, під Горяїнівським провулком (нині вул. Квітики-Основ’яненка), так і на захід – під площею присутніх місць (нині сквер із пам’ятником Героям, які поклали голову за незалежність та свободу України на Університетській гірці). Під північно-східним кутом Гостинного двору знаходився невеликий льох (точка № 3). Особливий інтерес у І.П. Щелкова викликав хід під північно-західним кутом (точка № 4), що йде перпендикулярно до Університетської вулиці, круто спускаючись углиб у напрямку до двору Свято-Покровського монастиря. Провали, що почастішали, і знахідки старовинних підземних споруд при проведенні земляних і будівельних робіт на початку ХХ століття призвели до того, що при Харківській міській управі було створено два підрозділи, метою яких стало вивчення підземного простору міста Харкова:
- Відділ із завідування підземними спорудами та погодження підземних робіт при Технічному відділі Харківської міської управи;
- Комісія з дослідження підземних ходів у м. Харкові.
Історію діяльності відділу можна простежити за документами Державного архіву Харківської області з 11 квітня 1913 р. до 27 листопада 1914 р.
Найповнішу картину діяльності комісії ми можемо отримати з її протоколів, опублікованих у Вістях Харківської міської думи, які охоплюють період з 24 липня 1913 р. по 2 липня 1914 р., а також з численних матеріалів харківського періодичного друку 1913-1914 рр.
Відкриття нових фрагментів підземних ходів у центрі Харкова влітку 1913 р. призвело до того, що Міська управа, на пропозицію губернатора №2199 від 2 липня 1913 р., доручила міському інженеру Б. Кустерському та міському архітектору А. Лінніку дослідити виявлені підземелля, а чтену управи З. Харманському – створити комісію з дослідження підземних ходів за участю співробітників зацікавлених міських служб. Вже на першому засіданні комісії обговорювалося питання про широкомасштабне вивчення харківських підземних ходів в археологічному відношенні та нанесення вже відкритих та передбачуваних ходів на план Харкова з метою інформування домовласників та будівельників про необхідність дотримуватися запобіжних заходів при зведенні фундаментів та стін будівель.
Оглянуті в липні 1913 р. членами комісії підземні ходи під Миколаївською площею, Соборним та Горяїнівським провулками були визнані безпечними (принаймні протягом найближчих 10–15 років), також було ухвалено ще одне рішення щодо необхідності їх нанесення на план міста.
Жваві суперечки викликало питання призначення підземних ходів.
Представники Харківського імператорського університету В.І. Сава, Є.М. Іванов та А.С. Федоровський вказували на той факт, що будівництво ходів мало суспільний характер і велося з метою оборони та можливої втечі населення під час татарських набігів.
Професор Федоровський також зазначав, що підземні ходи як історичні пам’ятки є досить поширеними. Наприклад, відомі подібні ходи у Києві, Полтаві та Чернігові.
Зовсім іншою була точка зору міського архітектора Г. Павловського, який вважав, що будівництво ходів мало комерційні цілі та влаштування підземель було справою рук купців або винних відкупників, які використовували підземні ходи для зберігання своїх товарів.
Зараз дослідникам доступна лише підземна споруда, позначена на плані І.П. Щелкова за № 1. Дослідницька група ХО БФ «Діти підземелля» займається моніторингом стану та розчищенням цього об’єкту з моменту свого заснування у 2005 році.