Масовий психоз через прогнози про кінець світу від різних псевдонауковців та шарлатанів трапляється доволі часто. Страхи людей завжди супроводжують нечесні на руку підприємці. Багатьом відомий сплеск продаж на Заході комплектів примітивних бункерів для захисту від ядерних вибухів напередодні Карибської кризи. Але часто підприємці (як і журналісти у погоні за наживою та сенсаціями) самі запускають лавину паніки, висмоктану буквально з пальця – і ця лавина виходить з-під контролю.

Наприклад, в американській та англійській пресі 24 серпня 1899 року були опубліковані такі замітки:

Надходять повідомлення з півдня Росії про те, що віра в наближення кінця світу спричиняє паніку серед неосвічених у Харкові, столиці губернії.. Робітники масово виїжджають, бажають провести свої останні дні у своїх сільських домівках. Власники фабрик попросили поліцію припинити цю міграцію, щоб запобігти краху бізнесу.

Харківські дослідники знайшли інформацію про це в архівах – “апокаліптична криза” накрила працівників цегельних заводів (один з яких належав відомому фотографу Василію Досєкіну), люди відмовлялись працювати або уходили додому. На довірливих людях заробляли шахраї, які перед “кінцем світу” купляли їх житло за безцінок.

В одному селі під Харковом забили всю скотину, щоб з’їсти її до апокаліпсиса.

Паніка спостерігалась не тільки у Харкові, але й у США, Латинській Америці, Європі та Азії.

Пророком кінця світу став австрієць Рудольф Фальб, псевдонаукові ідеї якого були доволі відомі у той час. Наприклад, в теорії про “критичні дні” Землі Фальб стверджував що частота землетрусів та вивержень вулканів залежить від впливу Сонця, Місяця, чи комет, які пролітають занадто близько та своєю гравітацією спричиняють пертурбації земної магми (аналогічно впливу Місяця на приливи моря).

За прогнозами Фальба, 1 листопада 1899 р. з Землею мала зіштовхнутися комета, що блукає в метеорному потоці Леонідів. Цей прогноз він висунув ще у 1892 р.

Але хто розігнав паніку? Ті самі дільці з видавничого бізнесу. У 1899 р. вони пригадали про прогноз псевдонауковця та почали друкувати та розповсюджувати серед народу 15-копієчні брошурки про кінець світу.

У Російській імперії було 4 версії перекладу начебто з польської брошури, виданої у Лодзі. Слідів її оригіналу, до речі, мені знайти не вдалось.

Паніку спробували гасити органи влади, вчені та інші видавці.

Наприклад, відомі книги професора астрономії Львівської політехніки Марціна Ернста, “O końcu świata i kometach” чи “Ніякого кінця світу не буде” видавництва Івана Ситіна.

Але, звичайно, наукові книги-спростування з купою малозрозумілих термінів були людям малоцікаві.

До речі, різні люди чекали кінця світу як 1, так і 13 листопада – бо гадали, що апокаліпсис був розрахований по “закордонному” календарю, тому його треба переводити відповідно до календаря місцевого.

Кінець світу не стався ні 1, ні 13 листопада. Не всі зрозуміли, що їх надурили, та казали, що людству просто пощастило, бо комету розстріляли американці з гармати, чи комета була з хліба, тому її склювали птахи. Преса відверто глузувала з бідних селян, сучасні дослідники наголошують, що масштаб паніки був роздутий постфактум, далеко не в кожній хроніці тих днів 1899 можна знайти згадки про дані події.

У будь-якому випадку, психоз навколо “катастрофи” 1899 лише підтверджує теорію про те, що попит на негативні прогнози завжди випереджає попит на позитивні, а вірусні маніпуляції людьми через пресу старі як світ, і виникли задовго до появи вірусних повідомлень у месенджерах.