Слобожанщина – земля легенд та переказів. Подібно до величної симфонії звучать у Всесвіті біографії наших земляків, стаючи частиною історії.
Харківські довгожителі – що знаємо ми про них? Адже вони й досі є об’єктами уваги журналістської братії. Зараз це переважно ті, хто примудрився дожити до 100 років. Однак раніше було трохи інакше…
У № 40 одного дуже популярного журналу за 22 жовтня 1881 року можна виявити цікавий матеріал, пов’язаний з нашим улюбленим містом.
Рідкісна довговічність.
Нещодавно у Харкові померла старенька Санжарова, на 137 році від народження. Попри глибоку старість, вона, за словами газети, до смерті зберігала певну бадьорість, силу та пам’ять. Санжарова народилася на початку царювання Єлизавети Петрівни. Небіжчиця добре пам’ятала знищення Запорізької Січі Потьомкіним-Таврійським, падіння Польщі, дванадцятий рік та інші події; вона також пам’ятала, як на Московській вулиці, у Харкові, купувалися будинки за кілька десятків рублів асигнаціями та дівчата-наречені ходили в одних довгих сорочках, підперезані тасьмою.
Хто знає, чи це правда, чи було так насправді? Адже люди тоді, як і зараз, купували газети та охоче вірили всьому, що в них написано.
Завдяки цьому історія про стареньку Санжарову стала однією з реальних легенд Харкова.
А ось у липневому номері журналу за 1882 можна виявити також дуже цікаву замітку, пов’язану з чарами.
За словами «Харківських Відомостей», за п’ять верст від Сум, у хуторку Липський, з’явилася місцева «Wunderfrau». У цьому хуторку споконвіку проживає «бабуся» (так звуть її всі) Параска Назаріївна. Бабусі, за дуже миловидної зовнішності, близько 40 років. На цей час хутір Липський став справжньою лікарнею: всі хатки зайняті пацієнтами, і багато хто чекає на черги, благо курс лікування нетривалий — всього від трьох до 12 днів. За бабусею значиться випадок зцілення одного пана, засудженого до загибелі всіма закордонними знаменитостями-лікарями. Бабуся, між іншим, має властивість, якої, здається, бракує взагалі лікарям: якщо бабусина діагностика не розв’язує питання про рід хвороби майбутнього пацієнта, то бабуся напряму каже: «не можу лікувати — їдьте до лікаря».
Але випадки ці рідкісні. Як приклад оригінальної розмови бабусі-лікаря з пацієнтами, кореспондент наводить випадок з одним своїм знайомим. Знайомий цей, який кілька років лікувався без успіху від якогось «непорозуміння» у шлунку, звернувся нарешті до бабусі. Бабуся, після вельми уважного огляду, вирішила, що він вилікується за три дні.
― Та що в мене за хвороба? ― запитує пацієнт.
― У вас фонтал опустився.
― Що за фонтал такий?
― Ну, на вашу, нерв.Знайомий вирішив віддатись на три дні до рук бабусі. Бабуся нікуди не їздить, і хоча дає охочим ліки додому, але відповідає за правильний результат лікування тільки пацієнтам, які перебувають у неї під руками, тобто в Липському.
Наскільки успішно пройшло зцілення знайомого кореспондента, історія замовчує.
Набагато цікавішим і загадковішим для нас є використання автором німецького слова «Wunderfrau», що означає не що інше, як «цілителька/знахарка». Чому саме воно було застосоване до слобожанської «бабусі»? Наскільки масовим є вживання цього слова?
Чи це говорить про те, що німецька культура впливала на слобожан? Нам поки що не вдалося отримати правдивого підтвердження. Хоча, безумовно, низка гіпотез і припущень є.
Але можна точно сказати одне — наша реальна історія, що збереглася, зокрема, в таких статтях, набагато цікавіша, ніж придумана.