Середина 40-х – початок 50-х років минулого століття були, мабуть, одними із найскладніших у житті нашого міста. Як відомо, у серпні 1943 року звільнений Харків лежав у руїнах, а післявоєнна розруха ще довго давалася взнаки.
З вересня 1943 по 1950 роки посаду головного архітектора нашого міста обіймав Олександр Михайлович Касьянов. Ім’я людини, яка відновлювала наше місто після страшної війни, зараз знайома небагатьом. Проте з чималою кількістю його ідей та діянь ми й досі стикаємось у нашому житті.
Перш ніж перейти до цього, необхідно розуміти, кого ж влада тоді призначила головним архітектором.
Народився Олександр Касьянов у Харкові 23 лютого 1906 року. У 1924—1930 роках навчався на архітектурному факультеті Харківського художнього інституту, після закінчення якого здобув спеціальність архітектора-художника. Одним із викладачів на той час у нього був найвідоміший харківський зодчий Олексій Миколайович Бекетов.
Олександр Михайлович працював креслярем, техніком, старшим техніком будівлі Держпрому. Набутий у той час досвід дуже став у нагоді йому в майбутній роботі.
У 1928-1930 pp. за його проектом у співпраці із С. Кравцем був збудований будинок відпочинку поблизу м. Змієва. Після отримання «червоного диплома» Касьянов працював архітектором, заступником керівника, керівником архітектурно-планувальної майстерні Дипромісту (інституту, на який покладалося планування міст та селищ міського типу, проєктування житлових, цивільних та комунальних споруд, науково-дослідна робота у сфері містобудування) УРСР.
1934 року Касьянова приймають до Спілки радянських архітекторів УРСР. До речі, він чудово володів болгарською, чеською, польською, білоруською та англійською мовами. У періоди з 1931 по 1938 та з 1943 по 1948 роки. Олександр Михайлович із групою архітекторів працював над ескізним та генеральним проектами планування Харкова. У плануванні міста він уперше запровадив ідею мікрорайонування міських територій, над якою надалі працював до кінця своїх днів. Як містобудівник він також брав участь у підготовці проектів планування міст Чернігова, Луганська, Конотопу, Луцька, Кам’янця-Подільського, Вітебська, Львова та ін.
Саме грандіозний «Проект соціалістичної реконструкції Харкова» вважається головним досягненням Касьянова у передвоєнний період. Одночасно з архітектурною роботою він займався педагогічною діяльністю у Харкові, читаючи для студентів будівельного технікуму, Харківського технологічного, інженерно-будівельного, художнього інститутів та Харківського інституту комунального господарства лекції з архітектурної композиції та містобудування, а також керував виконанням навчальних проектів.
Знаходив час Олександр Михайлович і на участь у численних архітектурних конкурсах: проєкт пам’ятника Колумбу у Сан-Домінго, генеральний план Стокгольма, Палац Рад у Москві, пам’ятник Т.Г.Шевченку у Каневі, театр масової музичної дії у Харкові.
За словами Петра Юхимовича Шпара (головного архітектора Харкова з 1955 по 1965 рік), Касьянов був обдарованим публіцистом і вченим-популяризатором. Його численні публікації характеризувались глибиною наукової та художньої думки, ясністю та доступністю.
1940 року Олександр Михайлович був призначений на посаду головного архітектора Львова.
У роки Другої Світової війни Касьянов служив у Червоній армії: у липні-вересні 1941 р. – архітектор з маскування промпідприємств Дипромісту УРСР у м. Харкові, з вересня 1941 по вересень 1943 керував 2-м відділенням військово-польового будівництва. Здобув такі військові нагороди: Знак Пошани, медалі «За перемогу над Німеччиною», «За доблесну працю», «За оборону Сталінграда».
Ось така дивовижно талановита і працездатна людина була призначена на посаду головного архітектора Харкова в 1943 році.
У статті «Обриси майбутнього Харкова» у газеті «Соціалістична Харківщина» від 3 листопада 1944 року Олександр Михайлович дуже містко сформулював основну мету своєї роботи: «Відродити Харків у всій його славі та величі».
Розпочалися роботи зі складання нового генерального проєкту планування та реконструкції міста. Схему закінчили до 1 січня 1944 року, а остаточно розробили 1 січня 1946 року.
Яким бачив наше з вами улюблене місто та його майбутнє людина, яка доклала титанічних зусиль до його відродження, ми з вами можемо дізнатися з його архітектурно-історичних нарисів під назвою «Харків», виданих у 1949 та 1955 роках.
З огляду на те, що найбільш актуальними та злободенними зараз є теми благоустрою (озеленення) Харкова та площі Свободи, саме про них словами Олександра Михайловича ми й розповімо.
Темі благоустрою та озеленення повоєнного Харкова Касьянов приділяє чимало:
…Особливу увагу у генеральному плані звернено на озеленення міста. Передбачається, що площу зелених насаджень громадського користування буде збільшено вп’ятеро та, крім того, буде створено захисну зелену зону навколо міста. За роки соціалістичного будівництва в Харкові були проведені дуже великі роботи з озеленення та благоустрою: значно розширено наявні та створено нові парки та сади, здійснено масову посадку дерев уздовж більшості вулиць міста. У капіталістичний період розвитку Харкова в буржуазних кварталах, поряд з добрими будинками, особняками з водопроводом та електричним освітленням, з’являються й бруковані вулиці з тротуарами та зеленими насадженнями. Однак місто, по суті, зовсім не мало зелених насаджень громадського користування. Якщо не рахувати двох-трьох сквериків та Університетського саду, закритого для народу, у місті був лише один заміський парк (зараз це Центральний парк), який був мало пристосований для масового відпочинку. Мешканці зазвичай для цієї мети користувалися лісовими масивами, що оточують місто…
…Тільки у роки соціалістичної реконструкції швидко почала розширюватися площа зелених насаджень. Наочним прикладом можуть бути такі вулиці, як Сумська, Пушкінська, Раднаркомівська, Володарська, Свердлова, проспекти Сталіна, Лассаля, зелена зона тракторного заводу, лісопарк та багато інших. В останні роки вже розпочалися великі роботи щодо створення захисної зеленої зони навколо міста — було озеленено кілька сотень гектарів прилеглих до міської забудови земель. Поєднання будівель різноманітної поверховості, переважно забарвлених у світлі тони та розташованих з розривами, в яких часто видно внутрішньоквартальні зелені масиви, гарні посадки вздовж доріг надають Харкову вигляду гарного впорядкованого південного міста.
…У 1951 р. на схилах Університетської гірки, на місці колишньої будівлі Старого пасажу, створено новий сквер, спланований терасами, з гарними сходами, фонтаном та каскадами. Між іншим, тут уперше у практиці Харкова було здійснено висаджування дорослих дерев (лип) у літніх умовах. Цей важкий досвід пересадки дорослих дерев у незвичайних умовах харківським паркобудівникам блискуче вдався…
…На території парку ім. Шевченка знаходяться Зоологічний та Ботанічний сади. Парк ім. Шевченка – одне з найулюбленіших місць відпочинку харків’ян. За останні роки тут були проведені великі роботи з покращення зелених насаджень та благоустрою, побудовано капітальну музичну раковину, літній кінотеатр, влаштовано постійну виставку квітів з розаріумом.
Величезні зелені масиви ― Парк культури та відпочинку імені Горького, розташований на північній околиці міста, і Лісопарк, що межує з ним, що займає площу у дві тисячі гектарів, також користуються любов’ю харків’ян. У їхньому комплексі є стадіон «Динамо», дитяча залізниця («Мала південна»), багато санаторіїв, будинків відпочинку, дач та піонерських таборів.
Окрім цих зелених масивів, у місті створено за роки радянської влади багато інших парків, садів та скверів. Серед них – Червонозаводський парк та новий сквер при ньому, розташовані в районі гігантів харківської промисловості, парк «Здоров’я» на Холодній горі, новий парк на Лисій горі, парк ім. Квітки-Основ’яненка та інші. Систему зелених насаджень Харкова мають доповнити безперервні бульвари-набережні, запроєктовані та частково вже створені вздовж берегів харківських річок. Поряд з озелененням міста, у Харкові щороку ведуться великі роботи з благоустрою…
…За участю населення ведуться великі роботи з благоустрою та озеленення житлових кварталів, влаштовуються численні дитячі майданчики, спортивні майданчики, куточки відпочинку. Збільшення зелених насаджень, створення здорових санітарно-гігієнічних умов для мешканців, поряд із величезним житловим будівництвом, перетворять Харків на одне з найкрасивіших та упорядкованих міст Радянського Союзу.
…У зв’язку з цим варто згадати про проєктоване переведення за місто деяких шкідливих для здоров’я населення промислових підприємств, розташованих у самій гущавині житлових кварталів Харкова.
Рельєф міської території складають п’ять широких піднесених плато і п’ять знижених річкових долин. Високі крайки берегів цих долин створюють достатньо можливостей багатого виявлення міського силуету. Він уже зараз збагачений групою багатоповерхових будівель, розташованих у старому центрі міста, з дзвіницею колишнього кафедрального собору та складним своєрідним силуетом архітектурного комплексу площі Дзержинського. Особливо цікавим є пейзаж східної та західної крайок території Нагірного району, в якому знаходяться ці архітектурні комплекси міста. Наявність на величезній території міста Харкова долин і плато, що перемежуються, мають досить значну різницю висотних позначок, а також значних просторів, що знаходяться в межах міської межі, але зайняті під землею сільськогосподарського призначення або являють собою з різних причин землі, не придатні для будівництва, дають містобудівникам багаті можливості для створення повноцінної архітектури міста, розгортання гарного міського краєвиду. Однією з особливостей цього пейзажу, безсумнівно, стане вже й зараз помітна «просторість» архітектурних ансамблів, широта та багатоплановість перспектив, цілісність враження при великому різноманітті його елементів, від інтимних та мініатюрних ансамблів районів індивідуального житлового будівництва до грандіозних містобудівних комплексів…
…Систему зелених насаджень Харкова мають доповнити безперервні бульвари-набережні, запроєктовані та частково здійснені вздовж берегів харківських річок.
1944 року харків’яни змагаються з киянами та дніпропетровцями у відновленні та благоустрої міста. Багато праці вклали патріоти Харкова у відновлення рідного міста…
…Такий далеко не повний перелік нових будівництв Харкова найближчими роками. Відповідно до генерального плану міста споруди розміщуються з урахуванням максимального ефекту у розвитку та збагаченні міського пейзажу.
Площа Свободи
…Хоча в Харкові є пам’ятники, що становлять відомий історичний, художній інтерес та характеризують окремі етапи розвитку його дореволюційного зодчества, проте справжня історія архітектури міста починається у роки сталінських п’ятирічок, що переконливо доводить комплекс площі Дзержинського. Будівництво цієї площі почалося на землях Університету, які були раніше місцем звалища.
Площа Дзержинського у плані має дещо незвичайну форму: вона складається з прямокутної частини, що примикає до однієї з найголовніших, але надмірно вузької магістралі міста — Сумської вулиці, та з круглої частини, поєднаної з прямокутною, таким чином, що центр круглої частини площі знаходиться приблизно на продовженні червоної лінії північної сторони прямокутної. Довжина площі 750 метрів, ширина прямокутної частини 130 метрів, діаметр круглої частини 350 метрів, розміри площі понад 11 гектарів, різниця у висоті позначок по поздовжній осі понад 11 метрів. При цьому будівля Будинку Держпромисловості знаходиться у найнижчій точці площі, а початок Сумської вулиці — у найвищій…
…Архітектурний комплекс площі Дзержинського у Харкові є одним із чудових та цікавих міських ансамблів перших сталінських п’ятирічок. Для Харкова значення цього архітектурного комплексу величезне. Займаючи в плані та в силуеті міста досить чільне місце, площа Дзержинського, як один з основних елементів міського пейзажу, має братися до уваги при проектуванні та будівництві багатьох інших архітектурних вузлів…
…До недоліків площі зазвичай відносять також її неправильну форму та розташування Будинку Держпромисловості у нижній частині площі. Немає жодного сумніву в тому, що після здійснення остаточної забудови площі, її озеленення (зокрема намічено озеленити великими деревами центр круглої частини площі), завершення будівництва проспекту Леніна архітектура площі буде повніше пов’язана з архітектурою всього міста та прилеглих до площі магістралей: проспекту Леніна, Сумської вулиці, Клочківської вулиці, парку ім. Шевченка тощо. Цьому допоможуть специфічні риси планування міста та характер його рельєфу. Говорячи про площу Дзержинського, не можна не згадати про те, наскільки значне місце вона посідає у житті всього міста. Ця площа стала традиційним місцем народних свят, демонстрацій та військових парадів, місцем прогулянок та відпочинку харків’ян. Мало ще у нас знайдеться міст, у житті яких центральна площа зайняла б таке місце, як площа Дзержинського у Харкові…
1951 року Олександр Михайлович Касьянов залишає наше місто і переїжджає до Києва, де обіймає посаду директора Науково-дослідного інституту містобудування Академії архітектури УРСР. Разом з архітектором В. М. Орєховим він бере участь у закритому конкурсі на проєкт реконструкції головної вулиці столиці України – Хрещатика. У 1955 р. Олександра Касьянова обирають в. о. членом Президії Академії архітектури УРСР. Смерть у віці 55 років 23 вересня 1961 перервала життєвий шлях талановитого архітектора.
У нашому ж місті Дзеркальний Струмінь і прекрасний Сквер Перемоги біля неї, створені за участю Олександра Михайловича, і до цього дня радують мешканців, бувши ніби живою пам’яткою архітектору, який буквально підняв наше місто з попелу і думав про майбутнє…
