Понад 100 років тому (як, втім, і зараз), все таємне і незрозуміле викликало найцікавіший інтерес. Хтось із наших предків вірив легендам про привидів та живих мерців. Інші використовували всілякі змови, щоб отримати «заклятий» скарб. Ну а третіх манили таємниці підземель — до речі, в тому числі й з метою матеріального збагачення. Навіщо копати землю в пошуках скарбу, якщо він, на переконання багатьох, і так лежить собі спокійно десь у підземному ході чи старому підвалі?

Наприклад, у квітневому номері за 1909 рік в газеті «Харківські губернські відомості» було розміщено дуже цікаву та актуальну статтю про підземні комунікації нашого міста та інших населених пунктів Слобожанщини.

Підземні ходи та катакомби.
Під усіма старими містами, особливо колишніми прикордонними, захисними, є багато підземних ходів, катакомб, схованок. Потрібно дивуватися, як швидко забуваються вони, як рідко знають про них, навіть за переказами, нащадки. І лише час від часу то тут, то там провал землі вкаже на існування старовинних схованок, які, навіть коли їх знаходять випадково, не викликають, у більшості випадків, більш-менш ретельного дослідження.

У Харківській губернії, в заштатному місті Білопілля, який колись був сторожовим прикордонним пунктом, провал у міському саду вказав на існування печери та довгого ходу-коридора, продовження якого, більше версти, виявилося провалом в іншій частині міста, причому у провалу знайдено було багато мідних монет. Кажуть, що все це містечко стоїть на підземеллях та скарбах; і справді, траплялися випадки раптового збагачення щасливців випадковими знахідками посудин, повних золотих, срібних монет та стародавніх прикрас. Звичайно, все це потрапляло передусім до рук євреїв-шинкарів, тепер — до рук «хлібних» комісіонерів, які снували всюди, «комівояжерів» та інших, до рук яких дуже часто потрапляє навіть стародавня дорога старовина з наших старовинних ризниць. Потім усе це або сплавляється на вогні для видобутку дорогоцінного металу, або сплавляється за кордон на поповнення тамтешніх археологічних кабінетів і колекцій. У Білопіллі так часто знаходять, чи не на поверхні землі, мідні старовинні монети, що на це ніхто й уваги не звертає… Вуличні дітлахи в своїх іграх часто використовують наконечники (від списа!) і старіші мідні монети, які вони знаходять при колупанні землі в садах, під парканами та інш.

Під Харковом, це знають, є підземний хід від собору до Холодної гори, з розгалуженнями по обидва боки. Хід цей не досліджений, але ним користувалися і користуються… Поцікавитися щодо місцевих катакомб не заважало б не лише членам археологічних та інших комісій… Може, та й знайдуться приховані «скарби»!»

Крім статей у згаданих вище «Харківських губернських відомостях» чи «Південному Краї», писали про підземелля і в газеті «Ранок». Наприклад, у липневому номері за 1911 рік читаємо:

Склепи.
На місці виконання робіт зі спорудження єпархіального будинку для єпархіальної бібліотеки та археологічного музею робітники відкрили два склепи, в яких знайдено людські черепи та дошки, що згнили. Самі ж склепи чудово збереглися і являють собою ями, обкладені цеглою. Влаштування їх, як припускають, належить до кінця XVIII століття.

Підземна знахідка
Під час робіт зі спорудження каналізаційної мережі в Харкові робітники натрапили на величезний цвинтар, який, як припускають, належить до початку минулого сторіччя. Знайдено багато трун, що цілком збереглися, з останками покійників, багато монет і різних предметів священного характеру, як, наприклад, ікони, хрести та інше. При виробництві глибших робіт знайдено каміння з відбитками листя та різних дрібних тварин. Ці камені відносяться до глибокої геологічної давнини та становлять безперечний інтерес. Камені ці будуть переведені до міського музею.

Або запитати у членів організації «Діти підземель», які вже багато років намагаються розгадати підземні таємниці нашого рідного міста…