Не будинок Шапара. Будинок є, та власник не той

24.05.2016 /

До цього напрочуд гарного харківського особняка, розташованого на вулиці Конторській, 26, не водив екскурсії хіба що лінивий. Кількість статей, присвячених будинку на різних ресурсах, не піддається підрахунку. Але, на жаль, ні розповіді, ні тексти не блищать оригінальністю та абсолютно однакові. Тож сумарно отримуємо ось таку історію.

Фото: Иван Пономаренко, 2021

Особняк бельгійського промисловця Бориса Шапара. Збудований для нього у 1880-х роках. Сам Шапара в будинку жив з усією своєю родиною, всілякими гувернантками та прислугою. Після революції 1917 року комуністична влада конфіскувала будинок у його власника.

Фото: Іван Пономаренко, 2021

Через це мешканці нашого міста наполегливо називають будинок за адресою вул. Конторська, 26 «особняком Шапара». Однак реальна історія і самої будівлі, і її власників виявилася набагато цікавішою. Кілька років тому під час роботи з книгою, виданою 1913 року, («Ювілейне історичне та художнє видання на згадку про 300-річчя царювання Романових») мені пощастило знайти вкрай цікавий матеріал.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Б. В. Шапара

Шапара – Борис Володимирович, власник чудово обладнаного металевого заводу в г. Харкові, народився 1866 року в г. Відні та початкову освіту здобув там же. Практично Борис Володимирович вивчав справу на німецьких заводах за своєю спеціальністю, після чого приїхав до м. Харкова, 1886 року відкрив свій завод, на якому виробляються: машини для шкіряних закладів з обробки шкіри, металеві тканини, цвяхи, лопати, дріт тощо. Серед численних покупців завод має відмінну репутацію, а серед місцевих селян, яких Борис Володимирович вивчив новій справі, завод набув популярності, якій можна позаздрити. Контора: м. Харків, вул. Єкатеринославська, б. 18

Завдяки цим документам ми з вами нарешті можемо дізнатися, як виглядав сам промисловець, а також зрозуміти, що його прізвище зовсім не схиляється. Та й твердження про те, що особняк був побудований саме для нього у 1880 році, звучить абсолютно безглуздо та абсурдно. Адже до приїзду Бориса Володимировича до нашого улюбленого міста залишалося ще 6 років.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Однак, це ще не кінець нашого маленького розслідування. Подивімось, що є про Шапара у чудових документах «Гільдійські списки про купців, які відновили й не відновили купецькі свідоцтва» за 1909, 1910 та 1912 роки. Безперечно, деякі скажуть, що у справах, які зберігаються у Державному архіві Харківської області, можуть бути помилки. Проте особисто у мене причин не довіряти цьому документу немає. Тож не було у Бориса Шапара ані дружини, ні дітей.

А що ж нам розкажуть про власників будинку інформативні довідники «Список домовласників міста Харкова»? Виявляється, 1882 року власником дворового місця на вулиці Конторській, 26 була вдова купця Шатунова Ганна Іванівна. У 1887 та 1892 роках власниками зазначені її доньки Надія та Наталія. А ось 1901 року сімейства Шатунових на вулиці Конторській ми вже не знаходимо. Натомість власником цієї адреси вважається поручик Харинський Іван Павлович.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Точна дата, коли власником дворового місця, де знаходиться улюблений багатьма «особняк Шапара», став купець Іван Федосійович Романенко, не відома. Однак саме він вказаний власником у 1909 році. Фінансові справи кондитерської фабрики (більш відомої мешканцям нашого міста за першим її власником Д. Кромським), як випливає з архівних документів, йшли дуже добре. У 1907 і 1912 роках приміщення, в якому працювало на той час понад 300 робітників, перебудовується і розширюється, тим самим набуваючи свого остаточного архітектурного вигляду.

Певна річ, фінансові обороти єдиного кондитерського підприємства, здатного конкурувати в нашому місті з відомим виробництвом Жоржа Бормана, дозволили власнику побудувати чудовий особняк прямо навпроти фабрики. Коли я та мої колеги у 2016 та 2017 роках порушували питання, чи правильно називати будівлю на вулиці Конторській, 26 «особняком Шапара», якщо за фактом замовником та власником прибуткового будинку був купець Романенко, чого ми тільки не почули на свою адресу. Допомога у боротьбі за істину прийшла зовсім несподівано. У статті, присвяченій архітектору та художнику Валентину Августовичу Фельдману, дослідник Є. В. Соловйов пише, зокрема, таке:

…Пролити світло на харківський «світ» Фельдмана здатні, схоже, тільки копіткі архівні дослідження чи зовсім несподівані знахідки. І вони трапляються. Бібліотека ім. В. Г. Заболотного (Київ) виставила проєктні матеріали прибуткового будинку, виконані Фельдманом для Романенка:

По кресленню головного фасаду легко вгадується фасад «легендарного» харківського будинку на вулиці Конторській, відомого як «будинок Шапара».

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Харківські історики О. Парамонов та О. Бондарєв витратили чимало зусиль на те, щоб відновити історичну справедливість та повернути будівлі ім’я його дійсного організатора – І. Ф. Романенка (Романенкова). Креслення будинку Романенкова датовані 1906—1907 рр., звідки можна легко вивести орієнтовну дату зведення прибуткового будинку – 1907 рік.

Таким чином, копітка праця київських колег дозволила не лише встановити дату побудови, а й ім’я архітектора. Близько 1913 року Романенко, мабуть, не витримав конкуренції з Борманом та продає будинок. Новим власником стає справді Борис Шапара. При цьому немає жодних фактів, що підтверджують, що він жив у будинку на Конторській, 26. У Бориса Андрійовича у нашому місті була й інша нерухомість. А у довіднику «Весь Харків» за 1915 рік взагалі місцем проживання Шапара вказано готель «Марсель».

13235648_1693506294200041_4694219340911742176_o
Фото: Іван Пономаренко, 2016

Тож, як ми бачимо, реальне минуле особняка будинку на вулиці Конторській, 26 нічого спільного не має з незрозуміло кимсь створеною історією.

13244080_1693506297533374_3469342907511056483_o
Фото: Іван Пономаренко, 2016

Як називати цей, без сумніву, гарний особняк – «будинок Романенка» чи «будинок Шапара», кожен для себе вирішує сам.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Адже про історію найпрекраснішого міста можна говорити і дискутувати нескінченно.

Фото: Іван Пономаренко, 2016

Будинок постраждав внаслідок російських ракетних ударів у 2022 році та втратив частину скління.