Відомо, що надмірне розпивання спиртних напоїв до добра не доводить. Як живий приклад на цю тему багато періодичних видань кінця XIX століття наводили один слобожанський казус.

У Липцях, Харківського повіту, на початку посту (1894 року) пролунала чутка, що по сусідніх селах ходить кілька афонських ченців. Жителі з нетерпінням чекали їх, щоб зробити свій внесок, хоча більш інтелігентна частина і ставилася скептично до справжності їхнього звання. Ченці прийшли; це виявилися обірванці з пропитими фізіономіями, які можуть навіяти що завгодно, тільки не повагу… Проте пожертвування чинили рясно, баби мало не натовпами йшли за благословенням. Один із лжеченців показував випалений на руці хрест; мужики побожно хрестилися і клали в цю руку хто скільки міг. Так минуло днів п’ять, після чого «ченці» не витримали та загуляли на повну силу. Складено протокол, і справа надійшла до земського начальника, який засудив їх до в’язниці.

Того ж 1894 року виходить книга М. Пліського «Реклама, її значення, походження та історія». Це був один з найперших у тодішній імперії посібників у рекламній справі, що містив історичний огляд і перелік прикладів реклами того часу, які здебільшого мали курйозний характер. Багато прикладів, наведених автором, воістину неповторні за своєю винахідливістю та оригінальністю. У цьому дослідженні перераховуються не лише маркетингові хитрощі комерсантів Європи та Америки, але наводяться і приклади місцевої вдалої чи кумедної реклами. Не обійшов своєю пильною увагою автор цієї фундаментальної праці й наше рідне місто. Цілком не виключено, що нижчеописана ситуація викликала грандіозний скандал або була улюбленим засобом хитрого харківського купецтва.

Харківська купецька реклама.

У нас в особливому авантажі
Завжди бували розпродажі.
Про це тисячі реклам
Деколи свідчать нам.
І справді: комерсанти
Мають великі таланти
Щодо всіляких реклам…
Днями одна реклама нам
Неймовірна попалася:
У ній пренаївно заявлялось,
Що ось, з нагоди пожежі,
Котра у крамниці була.
Влаштувати комерсант вирішив
Дуже дешевий збут товару.
Здавалося б, що цей товар
З тієї причини став дешевим,
Тому що пошкодила його пожежа.
Але ні! Товаром свіжим, новим
Бажає торгувати купець;
Він заявляє під кінець,
Що продає товар новий,
Що тільки він отримав,
Він за ціною дуже дешевою
Через пожежу вирішив…
До чого ж тут пожежа, скажіть?
І мало чи всяких є подій,
Нещасні випадки інших?
Якщо купці почнуть і їх
Раптом приплітати до своїх реклам,
Щоб дати можливість нашим жінкам
Як можна легше і швидше
Спустошувати кишеню чоловіків?

Про вдалі приклади реклами алкоголю у Харкові у книзі, на жаль, не згадувалося. Зате успіхи європейців і американців детально описувалися і наводилися як зразок. Зважаючи на все, після прочитання книги вони були взяті на озброєння жителями багатьох міст тогочасної імперії, а також використовуються до цього дня.

Наприклад, автор книги згадував випадок як власник одного з нью-йоркських ресторанів вигадав зовсім новий спосіб залучення відвідувачів. Кожен, хто заходив до ресторану, хоч би для того, щоб випити там склянку пива вартістю 5 центів, отримував від кельнера картку з написом: «Від вдячного господаря улюбленому своєму гостю». Ця картка надавала право її власнику на отримання свого фотографічного портрета. З урахуванням того, що у дворі ресторану знаходився фотографічний павільйон з моментальним фотоапаратом, перш ніж здивований відвідувач встигав прийти до тями, фотограф знімав його портрет і передавав екземпляр останнього з ввічливою усмішкою та поклоном. Це нововведення надзвичайно сподобалося нью-йоркській публіці.

Звістка про такий оригінальний підхід швидко рознеслася по всьому місту. Чимало нью-йоркської аристократії також почало відвідувати цей мізерний до того часу ресторан лише з однією метою – отримати свій фотопортрет поодинці чи групами, зі склянкою пива чи горілки у руках.

Однак згодом багато хто з них до ресторану охолонув через те, що одного разу господар вивісив біля дверей два колосальні щити з усіма знятими до того часу портретами. Над щитами красувався зроблений великими золотими літерами напис: «Мої улюблені гості». Реклама ця справила просто дивовижний ефект. Адже раніше мало хто підозрював, щоб такий третьорядний ресторан міг похвалитися подібними відвідувачами. Зрозуміло, що після цієї виставки портретів справи ресторану пішли ще краще. Попри те, що багато відомих гостей погрожували підступному господарю ресторану судовим переслідуванням за недозволене виставлення їхніх портретів, власник ресторану відповідав, що охоче сплатить невеликий штраф, до якого може засудити його суддя, а тому з легким серцем чекатиме судового процесу, який ще більше розрекламує його заклад.

А в 1888 році власник французького виноробного будинку шампанських вин вигадав вкрай незвичайний та оригінальний спосіб реклами своєї продукції. Замовивши велику кількість коробок із чудовими сірниками, він став їх роздавати всюди абсолютно безплатно через своїх агентів по готелях, ресторанах та кондитерських в Європі та США. На самих сірникових коробках була зображена чорна пляшка шампанського та назва бренду. Безумовно, власнику все це коштувало вкрай дорого і, на думку більшості комерсантів, гроші було витрачено даремно. Однак саме завдяки такій рекламі шампанське, що виробляється фірмою, стало всесвітньо відомим і увійшло в моду. Витрати реклами окупилися вдесятеро, і фабрикант став швидко багатіти. Можливо, саме тому фірма є і досі однією з найвідоміших і найбільших марок шампанського вина.

Єдине підприємство у всій Російській імперії під назвою «Українка» знаходилося на Слобожанщині. Повна його назва була ― Український пиво-медоварний завод «Українка». Завод, заснований у 1887 році, був розташований в однойменному хуторі в Циркунівській волості. А центральна контора (головний офіс) – на вулиці Старо-Московській, № 4 у місті Харкові. Продукція нашої з вами «Українки» вкрай вирізнялася своєю найвищою якістю та смаком не лише у Харкові, а й у всій імперії.

А ось на плакаті продукції Калинкінського пиво-медоваренного товариства (Санкт-Петербург) прекрасна українка кличе випити цей прекрасний напій…

Однак найбільшою «агресивністю» вирізнялася реклама продукції одного з найбільших виробників алкогольної продукції в імперії. Власник компанії до нашого міста і краю відношення не мав, але, бувши людиною вкрай підприємливою, вкладав свої гроші у створення різних хвалебних од, пісень, віршів, що прославляли різноманітні настоянки та наливки, коньяки та горілку, які вироблялись ним. Ця поетична реклама буквально наповнила пресу, зокрема й нашу. Назва бренду я не вказуватиму, оскільки він успішно існує і далі. А ось приклади із харківських газет із задоволенням наведу.

Якщо ти часом засмучений
І обдурений кимось,
Якщо твій дух стурбований
І сумнів точить груди…
Знайти якщо втіхи
Не вмієш ти ніяк
Для душі заспокоєння
Пий, брате, **** коньяк

Ти безсонням страждаєш, ―
Говорив ти мені не раз…
Ночами ти не стуляєш
Стомлених мукою очей…
Ніч всю кидаєшся в ліжку
І все дивишся в страшну темряву:
Щоб сни до тебе прилетіли
Пий, брат, **** коньяк

Ти закохався. Ти перед нею
Танеш, як у пічці лід,
Але сказати їй «Будь моєю!»
Боязкість серця не дає.
Скільки разів хотів зізнатися
І… мовчав усе, як дурень!
Хочеш хоробрості набратися?
Пий, брат, **** коньяк

Безумовно, якщо зібрати воєдино подібні алкогольні поезії, можна було б видати невелику збірку поезій. Про те ж, які маркетингові засоби, що застосовуються в нашій країні, увійдуть до книг через 100 років, залишається тільки здогадуватися.