1 серпня 2025 р. у відомому місці відпочинку мешканців Харкова, сквері “Стрілка” внаслідок ліквідації наслідків буревію утворилися провали до старовинних “катакомб” (як зазначили у міській раді). На фото провалів можна було побачити склепіння з червоної цегли та металеві балки.

Але чи правда це якісь катакомби? Спробуємо розібратися та розвінчати міфи за допомогою харківських дослідників.

Варто відзначити, що місце злиття Харкова та Лопані на місці сучасного скверу “Стрілка” було у XVII-XVIII ст. дуже нестабільним в гідрологічно-топографічному плані, тому припущення про те, що там є катакомби часів заснування Харкова з великою ймовірністю є хибними. На момент заснування Харкова на цьому місці були піски, а головне місце впадіння річки Харків до Лопані було північніше, в районі сучасної Павлівської площі. Приблизно у 1710 р. була побудована млинова гребля на р. Харків, через що її основне річище потекло нижче (там де зараз).

Але річище Харкова біля старого місця впадіння у Лопань не зникло повністю, воно стало мілководним. Таким чином район “Стрілки” перетворився на острів, на якому у 1720-х почали селитися люди, а на плані 1742 р. він виглядає вже забудованим. Там селились військові обивателі, купці, дьогтярі та ковалі.

На мапі 1783 р. можна побачити ще один обмілілу ділянку західніше, де утворився другий острів, заболочений. Стара протока позначена вже як незначна (її вже можна було переходити вбрід), але вона все ще присутня на мапі.

У 1799-1801 рр. старе річище біля “Стрілки” (як її називали, стариця, або “перша Нетіча”, не плутати з Нетіччю на Москалівці) було засипане – ця ділянка топографічно нарешті наблизилась до сучасного вигляду.

У 1830 р. на “Стрілці” почали будувати кам’яну лазню для дворян – це місце мало зручний доступ до води. Протягом XIX ст. лазень становиться все більше – тут не тільки мились, але й прали одяг. На плані 1875 та 1887 рр. можна побачити лазні Фокіна (3-класові, для різних верств населення, в районі сучасного пам’ятника апостолу Андрію), та бані Сергієва (для менш заможних містян, на Кінному провулку).

У 1894 р. Кінний провулок був перейменований на Банний.

У пресі 1900-х рр. Банний провулок частіше фігурує у кримінальних хроніках – через великий трафік місце приваблювало повій та раклів, які грабували відвідувачів лазень. У 1911 р. у провулку відкрилися нові бані Ваніфатова з готельними кімнатами (“номерами”), їх рекламу можна зустріти у пресі до восени 1919 р., коли у Харкові панувала біла армія Денікіна.

На початку ХХ ст. на “кінчику” “Стрілки” був розбитий перший сквер, який був реконструйований на початку 1930-х. Тоді були проведені роботи по “приборканню” харківських річок, які регулярно виходили з берегів. У 1934 була побудована Гончарівська гребля, а схили набережних у центрі замощені гранітним каменем. Роботи були виконані під керівництвом головного архітектора благоустрою Харкова Петра Крупка. 

У лютому-березні 1943 р. забудова лазневого комплексу була сильно пошкоджена артилерійськими обстрілами у ході Другої битви за Харків.

Але частина лазень збереглася та продовжувала працювати, як лазне-пральний комбінат. Наведемо нижче спогади Абрама Кормана, які датуються приблизно 1947 р.:

Я пам’ятаю ще той провулок, лазню (тому і провулок Банний) з широкими сходами, величезними залами (в дитинстві все здавалося величезним), мармуровими лавками, незрозумілого призначення нішами, постаментами. Там мене, п’ятирічного, мили, там же я вперше побачив лазника – могутнього із залізною хваткою у пов’язці на стегнах мужика. Він поводився з клієнтами безцеремонно, процедура була схожа на катування.

Проте, місцева влада поступово розбирала руїни комплексу разом з вцілілими будівлями під приводом боротьби з грибком.

Остання, 4-поверхова будівля бані, яка виходила у Банний провулок, була підірвана у січні 1964 р.

Таким чином Банний провулок залишився без лазень, але топонім цей зберігся на мапі Харкова, як і підвали з фундаментами цих самих лазень XIX ст., що нагадали про себе у 2025 р.

У 1990-х рр. сквер “Стрілка” став занедбаним, люди пригадують провали у ці підвали ще у ті роки.

У сквері часто збирались представники неформальних субкультур (як то толкіністи, металісти). Великі секції огорожі впали, а старий підвісний міст став аварійним.

У 2008-2010 рр. була проведена капітальна реконструкція скверу. Підвісний міст, який з’єднував “Стрілку” з Нетеченською набережною, був замінений на новий – у стилі амстердамського мосту Еразма.

Були відновлені 2 станції прокату човнів, які існували ще у 1930-х рр., а у 2013 р. у сквері був відкритий пам’ятник апостолу Андрію.

Розповідь про втрачену забудову “Стрілки” була б неповною без деталей про сусідні квартали – від Банного провулка до Університетської вулиці. Вони теж були щільно забудовані, і теж ця забудова була втрачена – але не через руйнування 1943 р.

На цьому фото початку ХХ ст. можна побачити лінію конки у Торговому провулку, від якого залишився лише слабкий слід у вигляді внутрішньоквартальної дороги між двома величезними Будинками на набережній. У XIX ст. цей провулок також називався як вул. Дігтярна, а потім – Циганська.

У 1959 р. Торговий провулок став тупиковим зі сторони сучасної Павлівської площі, коли був добудований “старий” Будинок на набережній (пл. Павлівська, 2, арх. О. Крикін, П. Арєшкін, Б. Клейн, Н. Фурманова).

Він мав стати архітектурною домінантою навколишніх кварталів через висотну кутову башту зі шпилем.

Проте через відому постанову про боротьбу з “архітектурними надмірностями” (1955), проєкт був спрощений. 8-поверховий будинок залишився без декору, від так і не побудованої башти зі шпилем залишилась тільки кутова секція, яка наче трошки відокремлюється від основного об’єму будинку.

Проте, старовинну забудову кварталу все ще можна побачити на супутниковому знімку 1965 р.

В подальші роки ця забудова була знесена, на супутниковому знімку 2000 р. можна побачити лише пустир та гаражі. 

У 2010 р. квартал був замкнений “новим” “Будинком на набережній” (архітектурне бюро “Найс Проєкт”, пр. Банний, 2). Це елітний житловий комплекс зі змінною поверховістю (10-18 пов.)

Можливо, підвали та фундаменти старих будинків всередині кварталу теж збереглися та чекають на своїх дослідників.

Обидва будинки на набережній постраждали внаслідок російських ударів 2022-2024 рр.