Харків – місто багатонаціональне. А ще, Харків – місто дивовижних та характерних типажів. Очевидно, саме ці фактори послужили появі в оповіданні “Стрілочник Яків” у письменника О. Яблоновського такого дивовижного персонажа як “Харківський грек”.

Я, он, у Харкові бачив, як один грек м’ясом торгував, то це ж був прямо “артист”, а не крамар! Ось каторжний був грек! З того почав, що підібрав собі трьох прикажчиків – усе один до одного, молодці – перший сорт: чорнобриві, морди, як у котів, і гладкі, як кабани. Ну і, звичайно, від кухарок відбою немає: вранці наб’ється народу в лаву, обернутися не можна, а тут ще й грек: за касою сидить, гроші отримує і все закручує, все закручує – кожному щось скаже, до кожного засміється. Тільки, бувало, і кричить прикажчикам: “Хорошій жінці Ганні три фунти ниркового м’яса!” “Чорнобровій дівчині Марусі сім фунтів стегна!” А то іноді підійде до каси молода кухарка, а він зараз руки розчепірить, і зараз викрутаси починає: “Послухайте, голубонько, що ви робите? Побійтеся ви Бога, хіба ж можна з людьми такі вчинки робити?” Кухарка, звичайно, і туди й сюди: “Що таке? Що я роблю? Які вчинки?” – “Та як же, помилуйте: через ваші очі всі мої прикажчики перебісилися: не сплять, не їдять, а тільки про вас думають” … Ось який каторжний грек був! Це – головааа! І не подумайте, що він тільки з бабами вмів – ні, він з кожним тобі впорається: прийде в крамницю якийсь кухар, а він кричить: “Молодій людині в солом’яному капелюсі чотири фунти телятини!”…