Ох! Залиште мене!! Я згрішив проти людства!

Коли йдеться про репресії радянської влади проти християн та церкви, коли йдеться про священників і вірян, які прийняли вінець мучеників… Що ми знаємо при цьому про Харків?

Харківські в’язниці 20-х років минулого століття були переповнені католицькими священниками, яких привозили з усієї України. Кати з органів держ. безпеки не шкодуючи сил по-звірячому катували та вибивали зізнання зі «шпигунів Ватикану» та «агентів польської розвідки». Судові процеси проти католиків мали спеціальні назви «групова справа про контрреволюційну організацію католицьких священників в Україні» або «справу ксьондзів». І активно висвітлювалися у Харківській пресі того часу. Однією з найважчих і найтрагічніших історій Харківської голгофи є ось ця, що трапилася у 1925 р.

1924 року у в’язниці нашого міста утримувався настоятель Житомирського кафедрального собору – священник Андрій Федукович 1875 року народження.

Не витримавши знущань і виснажений допитами, отець Андрій під диктування працівника ГПУ у в’язниці міста Харкова пише відкритий лист до Папи Римського із твердженням, що «у СРСР не існують гоніння на Католицьку Церкву, а священники заарештовуються за свою політичну та шпигунську на користь Польщі не за релігійні переконання”.

16 листопада 1924 р. цей лист був опублікований у всіх газетах радянської преси. У стані найсильнішого нервового розладу отця Андрія звільняють із в’язниці та він повертається до Житомира. Де 4 березня 1925 року, сповідавшись о. Станіслав Яхневич, обливає себе гасом і підпалює себе.

Парафіянам, які намагалися його врятувати, він кричав: “Ах! Залиште мене!! Я згрішив проти людства!!”

Він палав, як смолоскип. Згоряючи, скільки тримали ноги, ходив горою, вигукував крізь вогонь слова молитви. Хрестив себе вогненним пальцем. Люди на руках віднесли Федуковича до лікарні Червоного Хреста. Головний лікар лікарні – видатний хірург Олександр Федорович Гербачевський, бачачи, що священник зазнає невимовних мук, намагався полегшити його страждання, але Федукович відмовлявся від лікування та знеболювальних препаратів. “Я хочу померти в муках, як Ісус”, – шепотів він обвугленими губами. Коли священник помер – ховати його вийшов увесь Житомир.