Існує стереотип, що всі будинки з “білої”, тобто силікатної цегли з’явились вже після 1940-х рр. Але це не так.

Масово будувати будинки з “білої” силікатної цегли дійсно почали наприкінці 1940-х рр., але заводи, що її виробляли, з’явилися ще в дореволюційну епоху.

Називалась вона “вапняно-піщаною” цеглою.

Наприклад, дореволюційний будинок із силікатної цегли можна знайти за адресою вул. Кузінська, 25. Судячи зі списку домовласників 1909 р. цей будинок, як і 27-й будинок у дворі, належав Вугману Миколі Петровичу, міщанину.

Вулиця в 1909-му році мала назву Кузінської, за радянських часів вона була перейменована на вулицю Революції 1905 р., у 2023 р. їй було повернуто оригінальну назву.

А ось витяг з книги В. Евальда “Будівельні матеріали. Їх приготування, властивості та випробування” (видання 1929-1930 рр.):

Заводів вапняно-піщаної цегли в Росії було кілька. Колір цегли дуже світлий, сірувато-білий; для надання забарвлення до маси домішують невеликі кількості мінеральної фарби, наприклад, для світло-рожевого – 0,5% окису заліза (залізний сурик). За вартістю виготовлення вапняно-піщана цегла досить дорога; там, де є хороша цегляна глина, навряд чи може конкурувати за ціною з глиняною цеглою; в місцевостях же, в якої багато кварцового піску, але мало гарної цегельної глини, виробництво силікатної цеглини може цілком виправдатися. Серед будівель, виконаних у нас з цього матеріалу, можна вказати, напр… у Харкові — Ващенківські та Москалівські казарми, будинок управління Південної залізниці, колишня Олександрівська лікарня, міська електростанція, синагога та ін., у Дніпропетровську — колишні комерційне училище, жіноча гімназія, міська управа.

Один з ранніх будинків з такої цегли розташований на вул. Потебні, 3 – це прибутковий будинок в стилі модерн, побудований в 1913 р. за проєктом М. Мелетинського. А ще варто відзначити масову житлову забудову ХТЗ початку 1930-х – вона теж була із силікатної цегли.