З огляду на те, що на історію Харкова та Слобожанщини зараз мода, на різних ресурсах з’являється чимало матеріалів, присвячених минулому нашої прекрасної землі.

Останнім часом, читаючи такі матеріали, в текстах часто можна зустріти фрази: садиба графа Кеніга, барон Кеніг, садиба графа Шидловського, граф Колокольцов… Мабуть, це хід такий маркетинговий. Погодьтеся, будь-яка садиба, якою володів граф, барон чи князь, викличе набагато більше інтересу у наївних туристів. Найцікавіше тут те, що ні Кеніг, ні Шидловський, ні Колокольцов графами чи баронами не були.

Попри те, що більшість справ, пов’язаних з харківським дворянством, перебуває у фондах департаменту Герольдії Сенату в РДІА (Російський державний історичний архів), інформацію щодо наших родовитих земляків у Харкові все ж таки знайти можна.

1885 року спадковим дворянином Харківської губернії, ватажком дворянства Зміївського повіту Левом Васильовичем Ілляшевичем було видано книгу «Короткий нарис історії Харківського дворянства».

На її сторінках читачеві на основі документів розкривається історія харківського дворянства з моменту заснування нашого міста до 1880 року. У 2010 році цю фундаментальну і єдину подібну працю, на яку регулярно посилалися навіть дослідники початку ХХ століття, було перевидано «Харківським приватним музеєм міської садиби».

1902 року в 13 томі збірки праць «Харківського історико-філологічного товариства» було опубліковано статтю Дмитра Петровича Міллера «Архіви Харківської губернії». Один із розділів цього великого дослідження було присвячено архівам Харківських дворянських зборів.

У вступі до неї автор пише наступне:

На підставі документів архіву дворянських зборів Л. В. Ілляшевичем видано 1885 року «Короткий нарис історії Харківського дворянства». Зважаючи на це, розбираючи найстаріші документи цього архіву, ми відзначали лише ті з них, на які не було звернуто увагу автором «Короткого нарису», але які, на наш погляд, на таку увагу цілком заслуговують.

Величезну цінність для всіх, хто цікавиться реальним минулим нашої землі, представляє книга «Родовідна книга спадкових дворян Харківської губернії». Вона була видана у 2010 році Державним архівом Харківської області та Харківським приватним музеєм міської садиби. Чим же такий неоціненний для нас цей величезний том обсягом 613 сторінок?

Почнемо з того, що 21 квітня 1785 року імператриця Катерина Велика пожалувала дворянству «Грамоту на права, вільності та переваги шляхетного російського дворянства».

Цей документ оформлював привілеї дворянської частини населення кожної губернії в імперії, а також дозволяв місцевій знаті мати свої дворянські збори, станове самоврядування.

У «Жалуваній грамоті дворянству» докладно було розписано такі розділи:

• Про особисті переваги дворян;
• Про збори дворян, про реформу дворянського суспільства в регіонах;
• Вказівки про складання та продовження родоводів у нових умовах;
• Про докази благородного походження.

Спеціально виготовлена родовідна книга складалася особливою комісією Дворянських депутатських зборів з повітових депутатів на чолі з губернським ватажком дворянства. Дана комісія працювала на основі алфавітних списків спадкових дворян, представлених повітовими ватажками дворянства, і розглядала по кожному роду подані докази, на підставі яких і ухвалювалося рішення про внесення цього роду до певної частини родоводу книги. Слід зазначити, що туди вносили лише спадкові дворяни. Особисті ж дворяни до родоводу книжки не вносилися.

Відповідно до «Грамоти» все дворянство ділилося на 6 частин.

До 1-ї частини родоводу книги вносилися роди, які мали жалувані грамоти від коронованих осіб, диплом, герб і печатку. У цю частину книги вносилися сім’ї, які були у дворянському стані до 100 років.

У 2-у частину включалися роди, які попадали під указ імператора Петра I від 16 січня 1721 року. Тобто всі оберофіцери та їхні нащадки.

У третю частину було внесено сім’ї, які мали VIII клас за табелями про ранги та підходили під дію указу імператора Петра I від 24 січня 1722 року:

Усі служителі російські чи чужоземні, які у восьми перших рангів перебувають, чи справді були, мають законних дітей і нащадків у вічні часи кращому старшому дворянству у будь-яких перевагах і авантажах так само шановані бути, хоча б вони й низької породи були, і раніше від коронованих глав ніколи у дворянську гідність зроблені або гербом не були.

У 4-ту частину входили іноземні роди, тобто іноземці, які приїхали до Росії вже мали дворянську гідність.

У 5-у частину вносилися титуловані сімейства, тобто, які мали «…спадково або за волею коронованої глави назву або князівську, або графську, або баронську, або іншу».

До 6-ї частини вносилися стародавні шляхетні дворянські роди. «Стародавні благородні не інші суть, як ті роди, яких докази дворянського номіналу за сто років і вище сягають; шляхетний же їхній початок покритий невідомістю».

Крім цієї інформації, також вказувалося багато інших важливих відомостей про дворянина та його сім’ю. Наприклад, чин, сімейний стан, поколінний розпис, герб тощо.

У Державному архіві Харківської області є фонди:

Ф.15 – канцелярії Харківського губернського ватажка дворянства, 1825-1898 рр..
Ф.220 – канцелярії Вовчанського повітового ватажка дворянства, 1811-1908 рр..
Ф.758 – канцелярії Ізюмського повітового ватажка дворянства, 1814-1893 рр..
Ф.221 – канцелярії Куп’янського повітового ватажка дворянства, 1896 р.
Ф.14 – Харківських губернських дворянських депутатських зборів, 1786-1917 рр..

Саме на підставі 9 уцілілих рукописних родовідних книг дворян Харківської губернії, що зберігаються у фонді Ф.14, було видано «Родоводу книгу спадкових дворян Харківської губернії».

Доля інших дворянських фондів Слобожанщини склалася трагічно. У роки Другої Світової війни під час евакуації архіву в ешелон, що прямував з Харкова до Саратова, потрапила бомба. Найбагатший матеріал, пов’язаний з історією та діяльністю харківського дворянства, у прямому значенні «згорів у вогні війни».

Перш ніж приписувати тому чи іншому слобожанському сімейству графську, баронську чи князівську гідність, слід звернути увагу і на герб (благо книжок з них у відкритому доступі є чимало).

Безпосередньо над гербовим щитом розміщується характерний геральдичний елемент – корона, яка може багато розповісти про сім’ю. За типом корони бувають:

• Княжі
• Графські
• Баронські
• Дворянські.

Їх досить легко відрізнити, і це не вимагатиме багато часу! Таким чином, як ми з вами бачимо, інформація про титуловане дворянство Харківської губернії є, вона доступна – треба лише витратити трохи часу.

Ну а про реальних баронів, графів та князів, вписаних у 5-ту частину родоводу книги спадкових дворян Харківської губернії я почну докладно розповідати з наступного тижня. Адже справжня історія цих сімей набагато цікавіша, ніж вигадана.

Тож ― чекайте, все найцікавіше тільки починається…