У Музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові у Києві можна знайти унікальні зразки народної архітектури з усієї України. Це дерев’яні церкви, хати та господарські будівлі, перенесені до музею на початку 1970-х років. Представлено у музеї також народну архітектуру Слобожанщини.

Наприклад, з півтора десятка вітряків з усієї України XIХ-XX ст., представлених у музеї, млин із с. Нурове (Ізюмський район Харківської обл.), на думку багатьох – найелегантніший.

Цей красивий вітряк з зеленим дахом був побудований у 1907 р. у с. Сухий Яр майстрами з Ізюма, К. Улезьким та Т. Улезьким. У 1931 р. перевезений до сусіднього с. Нурове, де працював до 1950-х рр. Розібраний, перенесений та збудований у музеї у 1983 р.

Його сусід на фото зліва – вітряк 1861 р. з с. Благовіщенка, Запорізької обл.

Також у музеї представлено слобожанський селянський двір із хатою та службовими спорудами.

Ця хата XIX століття була перенесена до музею із с. Червонопопівка Кремінського району Луганської обл. Хата хоч і схожа на мазанку, насправді це зруб із дубового бруса, стіни якого були обмазані глиною та побілені зовні та всередині. Хати-зруби частіше будували в місцевості, багатій на ліси, вони були довговічнішими за мазанок, у степовій місцевості дозволити їх могли собі лише заможні селяни. Хати-мазанки транспортувати до музею було практично неможливо.

Рами, пофарбовані в чорний колір із білим орнаментом, були типовими для місцевості, звідки привезли хату.

Хата дводольного типу, її внутрішній об’єм складається з сіней, де розташовувався димар печі, та основного житлового об’єму з піччю, лавками, ліжком. У хаті представлено безліч предметів селянського побуту початку ХХ століття, включаючи ткацький верстат та прядку.

У дворі можна також знайти автентичну клуню – господарську споруду, призначену для зберігання зерна.