Останнім часом наше місто перетворилося на суцільний будівельний майданчик.
Після багатьох місяців завзятих ремонтних робіт було впорядковано зупинку тролейбусів і автобусів на «Зірці», а також знесено 2 розташовані поблизу старовинних прекрасних особняків, які, напевно, загрожували безпеці оточення. З нетерпінням чекають на відкриття 23 серпня мешканці Харкова нової та зручнішої Павлівської площі. На превелику радість городян, там більше не буде пішохідного острівця. Зате проїзна частина стане набагато ширшою і з’явиться велике паркування.
Прихована від очей заздрісників та недоброзичливців частина Університетського саду (нині сад Шевченко), де виключно заради щастя харків’ян ведуться дорогі роботи з озеленення та благоустрою.
Почалася також така довгоочікувана всіма реконструкція скверу на площі Свободи.
Всі перелічені вище факти більш ніж явно говорять про те, що Харкова економічна криза в країні не торкнулась!
Зі слів віце-мера нашого міста Ігоря Терехова стає ясно, що:
1) Площу відновлять у її первісному, історичному вигляді.
2) Попри це саме відновлення в первісному вигляді, у сквері з’являться нові клумби і якась родзинка, яка поки що залишається таємницею.
Від мешканців нашого міста на тему того, що відбувається, можна почути як позитивні, так і негативні думки. Справді, який раніше був сквер, у своєму, так би мовити, первісному вигляді?
Спочатку був пустир. І не було на ньому, за винятком невеликої немощеної Ветеринарної площі, нічого. Пустир цей належав Харківському університету та перетинався ярами та ярами.
Із плану Харкова 1887 року.
З плану Харкова 1895 року.
З плану Харкова 1914 року
Радянська влада в Бога не вірила, проте про те, що «святе місце порожнім не буває» знала дуже добре.
Новий громадський центр Харкова створювався на стику старого та нового міста і мав стати осередком політичного, господарського та суспільного життя тогочасної столиці України. У 1923 р. було проведено закритий конкурс на ескізний проєкт планування території колишніх університетських земель у північно-західній частині міста з метою розміщення на цій ділянці нового житлового району та громадсько-ділового центру столиці Радянської України.
Для реалізації було прийнято проєкт архітектора В. К. Троценка. Саме у його проєкті ідея організації круглої площі, що примикала до міського парку вздовж вулиці Ветеринарна (потім Іванова, нині Свободи), отримала втілення.
Через це на плані Харкова 1923 року ми бачимо вже добре знайомі контури, хоча деяких будинків ще немає.
Всесоюзний конкурс на розробку проєкту Будинку Державної промисловості був оголошений 5 травня 1925 року. Терміни подачі проєктів місцевих архітекторів позначалися до 5 серпня 1925 року й в іногородніх до 10 серпня відповідно. Загалом на конкурс було представлено 19 проєктів.
Однак 1-у премію отримав проєкт під назвою «Непроханий гість» ленінградських архітекторів С. С. Серафімова, С. М. Кравця та М. Д. Фельгера.
Роботи з благоустрою площі було в основному завершено до 1932 року. Було зроблено зрізання ґрунту на круглій частині, звідки вивезли 150 тисяч кубічних метрів землі. У центрі кола розбили величезну клумбу, вкриту газонами, з доріжками, обсадженими чагарником. У 1930-ті роки площа ще виглядала пустельною та аскетичною.
Дуже цікавим був також проєкт, створений 1929 року вищезгаданим архітектором В. К. Троценком.
А ось як виглядало місце нинішнього скверу у 1929—1933 рр.
У 1943 році ситуація була такою.
У другій половині 1940-х років з ініціативи архітектора О. М. Касьянова навколо всієї площі були висаджені дорослі липи, привезені із села Шарівки, які прижилися на новому місці. Ось що він сам пише на цю тему у своїй книзі:
До недоліків площі зазвичай відносять також її неправильну форму та розташування Будинку Держпромисловості у нижній частині. Немає жодного сумніву в тому, що після здійснення остаточної забудови площі, її озеленення (зокрема намічено озеленити центр круглої частини площі) та завершення будівництва проспекту Леніна архітектура площі буде повніше пов’язана з архітектурою всього міста та прилеглих магістралей
Останні значні перетворення відбулися 1963—1965 роках. За проєктом архітекторів В. І. Коржа та П. І. Русинова поєднанню прямокутної та круглої частин площі надали клиноподібну форму, змінивши при цьому контури клумби та створивши сквер.
На стику було встановлено монументальний пам’ятник У. І. Леніну, який просторово розділив площу на геометрично чіткі форми, не загороджуючи у своїм видом будинки.
Через це, коли я чую фрази про «відновлення в первісному вигляді» у мене виникає питання: в якому саме? У вигляді пустиря? Круглої клумби? Площі з липами? А може, «початковий вигляд» – це щось зовсім нове?