Харків це місто – загадка, і місто – легенда. Проте, дивовижні історії та факти не лише лежать на поверхні чи приховані тисячами аркушів документів. Багато чого чарівного та невідомого у нас, у прямому розумінні, під ногами. Харківські підземелля… Що ми знаємо про них? Де правда, а де вигадка? Але про все по черзі.

Вкрай важливо знати та розуміти, що поява першого наукового дослідження, присвяченого харківським підземним ходам, пов’язана з підготовкою до проведення у Харкові у 1902 році XII археологічного з’їзду. Таким дослідженням є лист колишнього ректора Харківського імператорського університету професора І.П. Щелкова голові попереднього комітету з влаштування XII Археологічного з’їзду Д.І. Багалію, опубліковане у Працях попереднього комітету разом зі статтею М. Леваковського «Про підземні ходи м. Харкова». Раніше цю статтю було надруковано у «Харківських відомостях» і, по суті, була живим відгуком на звернення Д.І. Багалія до харків’ян із проханням повідомляти всю відому інформацію про харківські підземелля попередньому комітету.

Саме з цього листа І.П. Щелкова ми вперше дізнаємося про існування кількох великих підземних об’єктів під територією Гостинного двору. Особливу цінність для нас також представляє і план м. Харкова, що ілюструє цей лист, з нанесеними на нього точками виявлення старовинних підземель. Але взагалі краще 1 раз побачити ніж 100 разів почути. Тому для вашого ознайомлення публікуємо у цій статті частину вищезгаданого листа І.П. Щелкова і сам план, взяті з книги “Праці Харківського попереднього комітету з влаштування Археологічного з’їзду. – Т.1. – Х., 1902.”

Додатки до протоколу третього засідання
(Лист Ів. Щелкова до голови комітету).

Шановний Дмитро Іванович.

З журналів дізнався, що на початку січня збирався у Москві попередній комітет ХІІ археологічного з’їзду, який має бути у Харкові у серпні 1902 р. і що Ви є його членом. Як уродженець Харкова, який прожив у ньому майже все життя, цікавився я залишками старовини та зібрав деякі відомості, які я наважуюсь повідомити Вам. Цілком можливо, що в моєму повідомленні Ви не зустрінете нічого Вам невідомого, але це біда невелика. А на що я хотів би звернути Вашу увагу, тому йдуть пункти.

1. Як Вам відомо, первісне поселення Харкова займало гострий, піднесений мис, що утворює закінчення вододілу між річками Лопанню та Харковом. На захід цей мис представляв крутий обрив у долину Лопані, а зі сходу більш пологий у долину Харкова. Долини обох рік представляли широкі, болотисті місцевості з масою дрібних річкових рукавів та озер; такі рукави та озера і тепер існують (нетечі, озера в залопанській та захарківській частинах), але раніше їх було набагато більше. Я ще знав людей, які стріляли качок на озерах тієї місцевості, де нині сад Баварія. Ось увесь цей піднесений мис поритий печерними ходами. Більшість їх уже завалилася, деякі збереглися, оскільки їх утилізували господарі для своїх цілей, переважно для зберігання вина. Найбільш збереглися ті, що знаходяться при льохах Жевержеєва, на південно-західних та південно-східних кутах будівлі Гостинного двору (№1 та 2). Вони йдуть як у схід, під Горяїнівським провулком, і на захід – під площею присутніх місць. Під С.В. кутом є також невеликий льох (№3); Проте дуже цікавий хід під С.З. кутом (№4), він йде поперек Університетської вулиці, круто спускаючись углиб у напрямку до монастирського двору; тут, років 10-12 тому, якраз біля просвірні, стався провал (№7).
   
   Я його оглядав разом із професором Морозовим. Вважаю, що це було продовження описуваного ходу (№4), який відкривався десь на крутому схилі, який нині займає сад архієрейського будинку. На схід від Гостинного двору є хід, що веде з льоху будинку Пітри до будинку, що колись належав Матузкову (№5 і 6). Цей будинок нині не існує: на його місці збудовано міський будинок, причому хід частково, здається, засипаний. Усі згадані ходи бачив особисто; я відвідав їх разом із професором Морозовим та землеміром Первухіним. Окрім цих, особисто мені відомих ходів, маю відомості про інших, що становили, безперечно, частину їх: під будинком Куликова, (№9) на Миколаївській площі, ще нещодавно був такий хід; мені про нього говорив проф. В.Я. Данилевський, який у дитинстві бував у ньому. Звідси ходи йшли впоперек Німецької вулиці, прямуючи до місця, де нині єврейська синагога. Тут, внизу, є льох (№10), з якого, за розповідями, ще не дуже давно, можна було проникнути вглиб. Ймовірно, тут вихід із печерних ходів у долину Харкова. Що під Німецькою вулицею були ходи, свідчить те, що 50-60 років тому провалилася тут (поблизу будинку колишнього архітектора Тона) корова, так і загибла. Чув ще, що хід у печери був і з колишнього будинку Медведєвих (№11, на розі Сумської та Миколаївської площі, нині Счастні). Управитель будинками Пащенко-Тряпкіна говорив, що й у них у льоху є якийсь хід (12).

Щоб Вам легше орієнтуватися, посилаю план центральної частини Харкова, де зберігся у мене, де червоними точками та цифрами зазначені положення описаних печерних ходів. Якщо ж Ви побажаєте самі ознайомитися з ними, зверніться до Миколи Олексійовича Жевержеєва (директора Міського Банку) або його сина Сергія Миколайовича; це дуже хороші люди та, не сумніваюся, що вони охоче покажуть ті печери, які перебувають у їхньому розпорядженні.

Вибачте, що стурбував Вас своїм писанням та прийміть запевнення у щирій повазі.

Вам відданий Іван Щілков.