Багато харків’ян знають, що в центрі міста за адресою пров. Людмили Гурченко, 3Б причаївся розкішний особняк Олександри Харіної, що нагадує замок.

Провулок спочатку називався Харінським, а потім – Саммеровським.

З будинку за радянських часів зробили комуналку і він обріс різноманітними прибудовами та балконами, наче затонулий корабель — іржею та кораловими наростами

За ними вже практично не видно оригінальних контурів садиби-«замку». Вікна у вежі, на жаль, давно закладені цеглою.

Історія Харіної, багатої та впливової жінки, яка скуповувала землі на околицях міста і вигідно продавала їх під забудову, відома багатьом, проте мало хто знає, що її садиба була дуже схожа на аналогічний будинок А. Квітки-Основ’яненка на Основі під Харковом.

Ось який цікавий опис та фотографію можна знайти у книзі Георгія Лукомського та графа Клейнміхеля “Старовинні садиби Харківської губернії”, виданої 1917 року:

Вдалині від дороги, тут завжди галасливої, існує інший будинок Квітки, кам’яний, в готичному стилі, епохи 60-70х років, схожий на замок і не відповідає своїми вежами з бійницями характеру місцевості та краю.

Ще в дореволюційні часи в будинку на Основі були розташовані Південно-Руські Електротехнічні курси. На жаль, Другу світову війну будівля не пережила.

Звичайно, судячи з фотографій, “замки” не є копіями. Існують припущення, що замок Харіної будував Олександр Карлович Гірш, який з 1867 по 1869 рр. обіймав посаду міського архітектора Харкова, а у 1870-х займався приватною практикою. І це, знову ж таки, добре збігається із хронологією Лукомського щодо замку Квітки. Можливо, Гірш був автором обох будівель, можливо якийсь архітектор підглянув концепцію особняка в іншого, цілком імовірний і третій варіант – з неоготичними ідеями, що літали у повітрі та були популярні серед замовників. Істину щодо того, хто ж є автором обох особняків, ще належить дізнатися.