У наш час засідання міськради, дебатів депутатів, а також тема підвищення тарифів хвилюють багатьох. А що відбувалося на засіданнях міської думи в дореволюційному Харкові? Перенесімось в грудень 1916 року і дізнаємося, чим тоді жило наше улюблене місто і які проблеми вимагали рішень.
Так, наприклад, 14 грудня 1916 року під головуванням міського голови Д. І. Багалія о 9 годині вечора розпочалося чергове засідання Харківської міської думи. Предметом обговорення були:
1) Заява голосного Н. С. Іларіонова та інших з питання увічнення пам’яті воїнів поточної війни.
2) Заява І. В. Семененка з продовольчого питання.
3) Доповідь члена управи В. Є. Мороховця про становище міського трамвая.
На початку свого виступу Іларіонов звернув увагу на те, що війна триває вже понад 2 роки:
Глибоко переймаючись великою трагедією, що переживається нашою державою, ми відчуваємо непереборну потребу відкрито і всенародно заявити про наші побожні почуття вдячності та шанування воїнам, які віддали своє життя… Таке ставлення до померлих своєчасно має й велике моральне значення. Воно зміцнить дух наших воїнів, утихомирить люблячі серця.
Потім він запропонував у нагірній частині міста побудувати на добровільні пожертвування соборний храм Воскресіння, який був би храмом-пам’ятником загиблим солдатам.
У результаті після низки доповнень та уточнень Міська дума ухвалила одноголосно найближчим часом скликати голосних для того, щоб обговорити цю пропозицію.
З продуктами у нашому місті у 1916 році через війну були складнощі. У своїй заяві з продовольчого питання голосний І. В. Семененко вказував:
Зараз ситуація з цього питання такаа, що все міське населення може бути поставлене в критичні умови. Потрібний якнайшвидший розгляд, інакше населенню залишиться тільки сподіватися на Бога і на себе.
Його думку підтримали й інші присутні.
Та й з роботою громадського транспорту (в цьому випадку з трамваєм) у грудні 1916 р. також було не все гладко. За словами того ж І. В. Семененка, «трамвайна справа знаходиться не в належних руках».
А ось голосний І. К. Трескін піддав безжальній критиці доповідь члена міської управи (виконавчий орган Міської думи) завідувача трамваєм В. Є. Мороховця «Про становище міського трамвая», вказуючи, що, слухаючи його, створюється таке враження, ніби в трамвай справі Харкова все гаразд. Проте, виступаючи, В. Є. Мороховець не говорить про темні сторони проблеми, а саме:
— Ломка осей, що прогресує;
— Виведення з ладу трамвайних вагонів;
— Про те, що управління трамваєм не виявляє жодної ініціативи та енергії у створенні амортизаційного фонду, а тим часом зношування вагонів іде шаленим темпом.
Закінчилося це засідання о 12 годині 20 хвилині ночі.
Розгляд трамвайного питання продовжилося на наступному засіданні 16 грудня, причому з ще більшим скандалом та дебатами. Ряд присутніх звинуватили І.К.Трескіна в тому, що його критика не має доказів, і взагалі в аналізі трамвайних проблем не брали участі експерти. «Звичайно, у трамвайній справі не все так добре, але трамвай Мороховець не будував!» – з гарячого вигукнув один із голосних. В результаті думки розділилися.
Ну і, звичайно, 1916 року дуже гостро стояло питання підвищення тарифів. Виник він у зв’язку з надзвичайними обставинами воєнного часу. Його підіймав ще в січні голосний міської думи Іван Кирилович Грищенко, його розглядали в багатьох установах:
- У міській управі;
- у трамвайно-освітній комісії;
- у водопровідно-каналізаційній комісії;
- у фінансовій комісії.
Після чого у березні доповідь про підвищення тарифних ставок міських залізниць, електричної станції та каналізації (з 1917 року) була внесена до Міської думи. Щоправда, із застереженням на те, що збільшення тарифів ― міра вимушена, що покриває лише тимчасово зрослі витрати міста та нові фінансові потреби, спричинені війною. Після детального та всебічного обговорення цієї доповіді на засіданнях 28 та 30 березня харківська Міська дума ухвалила постанову «визнати принципово можливим підвищення тарифних ставок міських підприємств».
У засіданні ж від 20 квітня Міська дума дала доручення Фінансової комісії знайти нові джерела фінансових доходів для міста, завдяки яким не доведеться підвищувати тарифи. За підсумками «Доповіді про покращення міських фінансів» дума ухвалила на засіданні від 13 червня «відкласти питання про тарифи та обговорити його спільно з кошторисом 1917 року не пізніше жовтня поточного року».
Тільки після того, як було зроблено зведення початкового проєкту кошторису доходів і витрат міста на 1917 рік, Міська управа змогла розглянути підняття тарифів. З урахуванням витрат, що збільшуються, і відсутності нових коштів становище міських фінансів виявилося настільки важким, що управа змушена була винести питання про підвищення тарифів на нараду 25 листопада. Проте єдиної думки досягти не вдалося. І лише 28 грудня 1916 р. постанови спеціальних комісій та Міської управи про підвищення тарифів були нарешті затверджені.
Трамвайний тариф.
Трамвайно-освітня комісія на своєму засіданні ухвалила рекомендувати управі:
1) Підвищити вартість квитків денного, нічного та ранкового руху по всіх лініях міських залізниць на 2 копійки, за винятком Заводської лінії (від Павлівської площі до заводів), для якої комісія встановила вартість квитка у 7 копійок.
2) Скасувати всі категорії передавальних білетів.
3) Залишити вартість учнівських квитків без зміни (за винятком передавальних квитків, які згідно з пунктом 2-м скасовуються).
Тариф на електроенергію.
1) Підвищити тариф для осіб та установ, які користуються електричною енергією від міської мережі для освітлення та ліфтів, на 60%, тобто, вважати енергію по 40 копійок за кіловат-годину (замість колишніх 25 копійок).
2) Ціни оптового тарифу підвищити на 30%.
3) Ціну відпустки енергії для силових цілей (моторів) підвищити на 60%, тобто рахувати 20 копійок за кіловат-годину (замість колишніх 13 копійок)
Тариф на воду.
Водопровідно-каналізаційна комісія ухвалила:
Зважаючи на те, що водогін ― установа санітарна, комісія вважає будь-яке підвищення тарифу на воду небажаним, але, беручи до уваги сильне подорожчання матеріалів та робочої сили зараз, що викликає зниження чистої прибутковості водопроводу в 1917 році у порівнянні з 1916 роком на суму вище 100 000 рублів, комісія для рівняння бюджету визнає можливим погодитися на збільшення тарифу для будинкових відгалужень з 22 копійок до 25 копійок за 100 відер, який застосовується для продажу води з водорозбірних будок.
Каналізаційний тариф.
Висновки водопровідно-каналізаційної комісії були схожими на попередні – підвищення має бути мізерним. В основному тарифи збільшилися для фабрик та заводів, що зливають у каналізацію промислові відходи. Для тих, хто зливав понад 500 відер на добу, було встановлено збір 15 копійок за 100 відер. А для тих, хто зливає тільки фекальні та господарські води ― 30 копійок.
Наприкінці міська управа вказувала, що підвищення тарифів – тимчасове та мінімальне, і не покриває всі потреби міста. З цієї причини місту необхідно брати позики.
Отже, як бачимо, проблеми були схожими: тарифи підвищувалися, засідання міського самоврядування були яскравими та насиченими, ну а проблеми з трамваями, здається, переслідували наше прекрасне місто завжди.