Його ім’я знають у всьому світі.

Я ж знаю, що ми, як і раніше, не згадуємо про його народження, існування, смерть…

Однак я впевнений, що так бути не повинно… Немислимо, ми просто не маємо на це жодного морального права. Адже ЙОГО, нашого з вами харків’янина, внесок у науку по праву належить до найбільших здобутків XX століття.

Геній зробив те, що ніхто не вважав за можливе – відкрив одну з найцікавіших таємниць сучасної науки.

Він, який жодного разу не побував у Мексиці, зробив те, чого не домоглися багато вчених різних країн, які роками проводили польові дослідження. Не виходячи з кабінету – дешифрував стародавній лист, ґрунтуючись на текстах трьох рукописів, що дозволило йому надалі придумати оборонну фразу: «Я – кабінетний учений. Щоб працювати з текстами, нема потреби лазити пірамідами».

Завдяки цьому його дешифруванню писемності мая світ дізнався про правителів і жерців, художників і поетів, що жили тисячоліття тому.

Багато хто з нас мріє про славу і великі відкриття, і не замислюється про ціну. Хоча ціна цього полягає в тому, що 30 березня 1999 року на самоті, в коридорі однієї з міських лікарень помер Геній. Той, чиї заслуги визнав Світ, пішов із цього життя забутий і непотрібний від інсульту і набряку легенів. У Харкові ж – рідному місті Юрія Валентиновича Кнорозова, не те що пам’ятника, а навіть меморіальної дошки досі немає.