Успенський собор у Харкові знаходиться у самому серці історичного центру міста. Ця пам’ятка архітектури складається з відмінних як стилістично, так і масштабом собору (бароко, 1777) і Олександрівської дзвіниці (ампір, 1844).

Спочатку Успенська церква була дерев’яною, її збудували всередині харківської фортеці у 1657 р.

На зміну дерев’яній церкві у 1685 р. було зведено перший кам’яний храм із дзвіницею. Храм стилістично спирався на популярне на той час “наришкінське бароко”. При цьому дзвіниця була дуже великою і масивною, у шатровому стилі, який виник у XVI столітті і стояла вона за 40 метрів від храму. На початку XVIII століття на ній встановили годинник.

Старий храм розібрали у 1770-му. Нову церкву у стилі бароко будували з 1771 по 1777, при цьому дзвіниця залишилася старою. Храм був побудований за адаптованим проєктом церкви Климента, папи Римського в Москві (1762, арх. П’єтро Трезіні).

Іконостас, перенесений у 1920-х на склад художнього музею, згорів під час Другої світової війни. Однак, для його майбутнього відновлення є взірець дуже схожого іконостаса у тому ж храмі Климента Папи Римського.

З реліквій, що зберігалися в Успенському соборі, варто пригадати Євангеліє, надруковане у Львові 1636 р., яке потрапило до храму 1665 р. завдяки Тимофію, отаману Харківському.

Після перемоги над Наполеоном у 1812 р. у Харкові виникла ідея її увічнити у вигляді нової дзвіниці.

Існує легенда про те, що для зведення лісів для будівництва Олександрівської дзвіниці Успенського собору у 1820-х роках і виробництва цегли були вирубані майже всі дерева у місцевості, яка розташована на північ від Холодної гори – так і з’явився район під назвою Лиса гора.

Проте дослідник Андрій Парамонов знайшов відомості про те, що район був з “лисим” топонімом вже задовго до будівництва собору.

Дзвіниця отримала назву Олександрівська, на честь Олександра Невського, але відсилання тут було явне до імператора Олександра I.

Зведення такої величезної споруди вимагало дуже багато ресурсів, тому будівництво затяглося до 1844 року.

Архітектором початкового проєкту дзвіниці у стилі ампір став Євген Васильєв. Після його смерті добудовував дзвіницю Андрій Тон за переробленим проєктом – дзвіниця стала ще вищою, змінилися її пропорції.

До 2006 року вона була найвищою спорудою у місті (89.5 м), якщо не брати до уваги Харківську телевежу та телевежу на Держпромі.

З 1924 р. з дзвіниці було розпочато радіомовлення – вона стала радіовежею.

Годинник на сучасній дзвіниці Успенського собору з’явився 1862-го, його купили у Франції у паризької фірми «Борель». У 1890-х роках вони стали електричними, їх замінили ще раз під час реставрації дзвіниці у 1950-х.

Куранти б’ють у дзвін 1755 р., який було перенесено зі Зміївського Миколаївського монастиря на Олександрівську дзвіницю 1844 р.

Інтер’єри дзвіниці та панорами міста з неї також вражають.

Самому же собору пощастило не так, як дзвіниці. Усі 5 куполів було знесено 1929 р. під час антирелігійної компанії.

Собор було розділено на 2 поверхи, тут влаштували лакофарбовий та швейний цех.

Тільки в 1970-х було розпочато реставрацію, що тривала 12 років. Купола відновили, 1986 р. у соборі було відкрито Будинок органної та камерної музики з органом чехословацької фірми «Rieger-Kloss».

З 1990 р. у соборі було відновлено богослужіння. Після відкриття нової зали органної музики у 2016 р. у Харківській філармонії старий орган став непотрібним і він був демонтований. Храм було передано у власність УПЦ.

Внаслідок російського ракетного удару по Палацу праці 3 березня 2022 р. собор і дзвіниця отримали пошкодження – було вибито скло з рамами, годинник на вежі, пошкоджено інтер’єри, ікони та церковне начиння.